Де живе Сашко Сушко?
3 год. 50 хв., 3.02.2010 року, смт. Білики, місцева пожежна команда №1.
— Алло, пожарка?
— Пожежна охорона…
— Приїжджайте, горить хата біля Сашка Сушка через дорогу…
— Це той, що живе біля ресторану по Московській?
— Ти, баран, не знаєш де живе Сашко Сушко?
— Знаю… він живе по Московській…
— Ти баранюка, то не той. Цей живе по Київській, як їхати до «Водоканалу»…
— Зрозуміло, виїжджаємо…
Приблизно такий діалог відбувся нещодавно між черговим місцевої пожежної команди №1 селища Білики та особою, яка викликала їх на гасіння пожежі житлового будинку. О 4‑ій годині караул у складі водія та пожежного прибув на місце. Полум’ям було вже практично знищено майно на веранді, вогонь перекинувся на горище. Після знеструмлення приміщення і прокладання рукавної лінії на два рукава, почалося гасіння.
Пишучи цю статтю, я не ставив собі за мету виправдатися чи стати на захист працівників пожежної охорони. Як і більшість земляків, я теж свого часу будувався. Знаю скільки сили, здоров’я, коштів потрібно витратити. І уявляю, як стає гірко і страшно, коли від рідної оселі залишається тільки купка попелу.
Та є й інша сторона.
«Ніщо не віщувало біди». Часто цей вислів вимовляють після якоїсь надзвичайної події. Так, ніхто не застрахований від пожежі, але звести до мінімуму вірогідність загорання є. Це — виконання хоча б елементарних пунктів правил пожежної безпеки, які, до речі, написані людською кров’ю.
Як може не віщувати біди електромережа, встановлена у будинку у 60‑ті роки минулого століття? Тоді електричні дроти розраховувалися на потужність лампочки, радіоприймача, ну, ще може, електроплитки. Все. А яке зараз навантаження на стареньку електричну проводку? Пральні машини, електрообігрівачі, духовки, мікрохвильові печі, праски, не говорячи про телевізори, музичну апаратуру, відео, DVD, тюнери і т. д. і т. п. А техніка ще пішла вперед. Навіщо витягувати штекер телевізора чи пральної машинки із розетки, коли вони працюють в «черговому режимі». Ще сили витрачати. «Воно розраховано на «черговий режим», — говорить мій сусід. — В мене 5 пультів на кріслі лежать, тільки кнопки нажимаю». Може й «розраховано», але є ж техніка сумнівного виробництва. Нові технології зводять до мінімуму використання кольорових металів в струмоведучих частинах, економлячи на електродротах. Вже непоодинокі випадки, коли в «черговому режимі» загоралися і пральні машинки, і телевізори… А ще замість стандартного запобіжника струму — «жучок», — намагання зекономити кілька гривень. «Може пронесе»?!? Буває проносить, буває й ні.
Ніщо не віщувало біди… Турботлива мама приспала немовля, поцілувала, підсунула ближче до ліжечка масляний електрообігрівач, а сама відлучилася на 15 хвилин пропрати білизну. Те, що вона потім побачила в кімнаті, де спало немовля, може тільки наснитися у страшному сні. Із розірваного ребра нагрівального пристрою витікає і горить масло, палає ліжко, дитина із обпеченим личком, задихаючись у диму, несамовито кричить. Підняла на руки немовля, вибігла на вулицю, плаче, голосить. Людей поблизу немає, руки тремтять, не може набрати номер, щоб подзвонити… А можна було на ті 15 хвилин відключити обігрівач, та й використовувати стандартний запобіжник струму. А включені і залишені без нагляду конфорки газових плит, духовок? А електролампи, інші нагрівачі для обігріву молодняка птиці? Акумулятор, не відключений від «маси» автомобіля чи мотоцикла, може призвести до загорання транспортного засобу, гаража чи приміщення.
Інший випадок. Купив господар сирої кукурудзи, положив на металеві листи, знизу ТЕНи включив. Сушиться зерно. Сам спати пішов. Дякувати сусідам, викликали пожежну охорону. Кукурудза згоріла, літня кухня потребує ремонту. Є випадки, які інакше, як дурістю, не назвеш. Постійно палять у Біликах болото, щоб трава росла. Але її ніхто не косить. Знову палять. А навіщо? Щоб трава росла! І так далі. А поруч пасеться припнута худоба, та й хати недалеко. Слава Богу, встигли і худобу врятувати, і хати уціліли.
Є у нас, як і в кожному населеному пункті, декілька стихійних смітників. Які, до речі, постійно прибираються. Ну, викинули сміття. Навіщо палити??? Вони ж тоді горять, димлять, отруюють все живе довкола. А хто винен? Влада та пожежники! Може їм видати по дрючку, щоб вони чергували на смітниках та відганяли паліїв???
Ще приклад. Купили «нормальні» пацани корову. Пораються біля неї, ціле літо траву косять. Сіна багато насушили. Корівка віддячує їм молоком. Є сметанка, сир. А тут вирішили «нормальні» (?) пацани (як вони себе назвали) приємне зробити годувальниці. Що можна придумати? Правильно — феєрверки! Он у Індії які почесті корові. В результаті врятували майже все, крім сіна.
Йдемо далі. Пийнув трішки (а може й ні) чоловік, ніхто вже не знає. Закурив, приліг відпочити на ліжко. Знайома ситуація? Згоріла подушка та трішки ковдри…
Зустрічаю знайомого. Брови, вії обпалені. Розповідає: «Дістали» сусідські кури, ходять у мене на подвір’ї. А воно — рання осінь. Я згрібаю сухе листя на купу — розгребуть ще й нагадять на асфальті. Сусіди люди хороші, сваритися не хочеться. Придивився, коли вони пішли на роботу. А півень з курями вже на листі. То я взяв пляшку бензину, вилив на купу, почекав поки бензин трохи випарується та й чиркнув сірника. Ти б бачив, — сміється, — як кури від вибуху летіли в усі сусідські двори. Правда, і мені дісталося. Ось тут трішки підпалило, — показує на голову, — зате ж кури не ходять. А сусідка скаржиться, що півень з курьми перестав водитися». В цьому випадку, можна сказати, що «пронесло»!
Та давайте повернемося до пожежі, що біля Сашка Сушка. О 4‑ій годині 10 хвилин на мій домашній телефон подзвонив черговий кобеляцької СДПЧ–28 і повідомив, що «наші» на пожежі, запитав чи потрібна допомога. По мобільному телефону я зв’язався із пожежним МПК №1, вияснив обстановку. «Ми Кобеляки сповістили про виїзд, до вас не було часу дзвонити, тут закінчується вода і взагалі…», — відключив телефон. Я передзвонив у СДПЧ–28, попрохав, щоб вони приїхали на допомогу. Начальник РВ ГУ МНС Володимир Богун вже виїхав у Білики. Із місця пожежі зателефонував водій, сказав, що скінчилася вода, вони залишають робочу лінію для кобеляцьких, які вже на під’їзді до селища.
…Пам’ятаю, років 20 тому посеред ночі тоді ще білицька професійна пожежна частина № 49 отримала від кобеляцьких колег повідомлення про пожежу у місті. Горіло кафе «Левада». Сповістили, що кінчається вода, вони лишають рукавну лінію для ППЧ–49, а саме їдуть на заправку на пожежний гідрант. Автомобіль з написом «Білики» хвацько під’їхав до будівлі. Підключили рукав до насоса і почали працювати. Від шуму, галасу прокинулися сусіди, дивляться, білицькі пожежні тут, а кобеляцьких немає. За 20 хвилин з’явилися і місцеві вогнеборці. До цього часу ходять у Кобеляках легенди, що першими приїхали білицькі, а місцеві спали, грали в карти, пили горілку.
Так і тут. Вранці на базарі:
— Ви чули, був пожар… приїхали без води… без бензину та й без водітєля.
— А пожарники де були?
— Спали, грали в карти, пили горілку…
— А хіба в Біликах пожарка є? (щасливі люди)
— Та ні, вода була… півбочки, тільки замерзла…
— А-а-а-а-а.
У районі залізничного переїзду я зустрівся з автомобілем СДПЧ-28. «Оце караул, — позаздрив я, — 4 чоловіка». Вже знаючи де живе Сашко Сушко, (їх, до речі, у Біликах декілька і живуть на різних вулицях) ми поїхали.
Якась жінка плакала і кричала, що білицький пожежний не хоче лізти на горище гасити полум’я. Я спробував пояснити, що там дуже задимлена зона, чоловік просто задихнеться. Пожежник із драбини зумів притушити вогонь, виконував свою роботу, доки була вода. Дерев’яні конструкції, саме покриття залишилось ціле. Мені по-людськи шкода жінку. Та зрозумійте: пожежник — не Бог і те, що згоріло до приїзду рятувальників, не воскресне із вогню.
Мені знову зателефонував водій МПК і доповів, що всі пожежні гідранти замерзли, немає де набрати води. Я наказав порожню автоцистерну поставити в гараж і пригнати резервну, у рятувальників СДПЧ–28 закінчилась вода. Прибув черговий караул. Пожежний розповідає, що виникла сварка. «Попрохав господарів, щоб підтягли пожежний рукав до лазу на горище, бо він важкий, а у дворі все взялося льодом — сам не потягну. А вони відповіли — ти отримуєш зарплату, ти і тягай. А потім бігали, тикали пальцем — тут горить, там горить, сюди води лий, туди лий. Взагалі, заважали працювати. В мене склалося враження, що це я запалив їхню хату».
У штаті МПК-1, яка створена у 2003 році після ліквідації ППЧ–49, 4 караули по 2 чоловіка. На бойове чергування заступає водій і пожежний. Але й це добре, бо вона існує і обслуговує територію семи сільських рад. Проблем вистачає, як і у всіх. Та для нас зараз головне — дах пожежного депо. Він протікає, руйнується перекриття, вода ллється на пожежні автомобілі. Дрібний ремонт результатів не дає, на капітальний бракує коштів. Грошей, що перераховують сільські ради, вистачає лише на заробітну плату. До речі, на сьогоднішній день гроші надійшли тільки від Білицької селищної, Іванівської і Жуківської сільських рад. А оплата за газ, електроенергію, телефон, ремонт автомобілів, приміщення? Суттєву допомогу надає «Полтаванафтогаз». Допомагає «Райфайзен Банк Аваль», керівник ФГ «Громада» Сергій Жук, приватний підприємець Олександр Бажан.
У 2009 році деякі сільські ради відмовилися фінансувати МПК №1. І тільки після прямого втручання Олега Решетила питання вирішилося в кращу, в нашу сторону. І у вашу, люди добрі!
Як і у більшості бюджетних установ, заробітна плата у особового складу мінімальна. Враховуючи неприйнятий бюджет, з початку року ми отримали по 400 грн. Сподіваємося, скоро ситуація покращиться. Та незважаючи ні на що, пожежні до кінця роблять свою роботу, хоч і огризаються, а замість подяки отримують матюки та погрози.
Державний пожежний нагляд проводить обстеження підприємств, установ, організацій, приватних підприємців. Працівники Кобеляцької філії ВАТ «Полтаваобленерго» контролюють споживачів, які користуються напругою 380 В. Тому і пожеж набагато менше. У 80‑х роках кожному працівнику пожежної охорони входило в обов’язок в неробочий час проводити перевірку житлового сектора. 200–250 будинків на рік із врученням господарям пропозицій по дотриманню правил пожежної безпеки — результат роботи одного працівника. Зараз не той час — ніхто і в двір не пустить.
Викликаючи пожежних, ви повинні чітко назвати населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, прізвище, номер телефону, з якого телефонуєте. Працівник МПК №1 передзвонює на номер, з якого був виклик (бо дуже багато неправдивих викликів). Потім черговий повідомляє кобеляцьку СДПЧ-28, сповіщає начальника, якщо той на даний момент відсутній, бажано і міліцію — бо пожежа може бути пов’язана зі злочином. Далі пожежні відкривають ворота гаража, виїжджають, закривають ворота і пожежну частину. А це все час. У міських пожежних частинах ці функції виконує диспетчер.
А ще, по можливості, зустріньте рятівників, проведіть та покажіть місце пожежі, так буде набагато швидше, бо не скрізь є назви вулиць. Буває, що повідомляє випадковий перехожий, який не знає чиє господарство під загрозою.
Був випадок. У одному селі біля груші проживає Галька, яка працює у Грицька — «хвермера». Господиня, як потім з’ясувалося, смажила картоплю, її терміново викликали на роботу, а електроплитку вимкнути забула. Отримав тоді черговий караул на «горіхи». «Ми вас чекаємо у дворі вдесятьох, а ви кругами їздите, ви що, не знаєте де Галя живе?». А тут і Галя з’явилася, вибачається. Відчинили хату, вимкнули електроплиту, згорілу картоплю викинули. Ще раз вибачається. «Менше спатимуть», — хтось із натовпу.
А пожежники зараз і не сплять, бо опалюють приміщення дровами. Економлять газ. А дрова кожні 30 хвилин треба підкидати. Спати ніколи. У Біликах на даний час найкраща будівля пожежного депо в районі. Збудована у 1985 році, з високою стелею. Її треба опалити, щоб не замерзла вода у цистерні пожежного автомобіля. Потрібна плюсова температура, постійно! Скільки спалиш дров! Тут велика вдячність депутату райради Ользі Киричко, приватному підприємцю Андрію Бовкуну.
Та може вам, шановні добродії, краще і самим про себе трішки подбати. Придбайте вогнегасник — до приїзду рятувальників ви зможете набагато зменшити матеріальні збитки. Часто можна почути: «О, там, за бугром, оце життя». Та у «них», якщо не можна спалювати суху траву чи сміття — ніхто навіть сірника зайвий раз не запалить. І вогнегасником автомобіль укомплектовують не для співробітника ДАІ, а для своєї безпеки. Не шкодують грошей на системи своєчасного виявлення пожежі, сповіщення та захисту — дешевше вийде. Ми бідніші від них, а може, вибачте, дурніші. Скоро будемо чепурити свої дворища, спалюючи все, що горить. Дихати димом, потім, ще раз вибачте, — блювати та проклинати владу, Чорнобиль, тільки не себе… А те, що після пожежі в Біликах за приміщенням пожежної частини блював пожежний, який надихався диму — в нього робота така і він отримує за це гроші.
* * *
Давно, тільки почав працювати в пожежній охороні, почув жартівливий вислів: «Пожарный спит, страна становится богаче». Переклав на українську мову:
Коли пожежний спить,
Держава багатіє,
Нічого ж не горить,
Нехай народ радіє.
Поважати пожежників чи ні — то ваша особиста справа. Вони все одно будуть робити своє діло — рятувати Вас і Ваше майно від пожежі. Але читаючи цю статтю, хоч трохи задумайтеся. Дотримуйтеся правил пожежної безпеки і Ви не опинитеся на вулиці, де живе Сашко Сушко.
(прізвище, назви вулиць змінено)
— Алло, пожарка?
— Пожежна охорона…
— Приїжджайте, горить хата біля Сашка Сушка через дорогу…
— Це той, що живе біля ресторану по Московській?
— Ти, баран, не знаєш де живе Сашко Сушко?
— Знаю… він живе по Московській…
— Ти баранюка, то не той. Цей живе по Київській, як їхати до «Водоканалу»…
— Зрозуміло, виїжджаємо…
Приблизно такий діалог відбувся нещодавно між черговим місцевої пожежної команди №1 селища Білики та особою, яка викликала їх на гасіння пожежі житлового будинку. О 4‑ій годині караул у складі водія та пожежного прибув на місце. Полум’ям було вже практично знищено майно на веранді, вогонь перекинувся на горище. Після знеструмлення приміщення і прокладання рукавної лінії на два рукава, почалося гасіння.
Пишучи цю статтю, я не ставив собі за мету виправдатися чи стати на захист працівників пожежної охорони. Як і більшість земляків, я теж свого часу будувався. Знаю скільки сили, здоров’я, коштів потрібно витратити. І уявляю, як стає гірко і страшно, коли від рідної оселі залишається тільки купка попелу.
Та є й інша сторона.
«Ніщо не віщувало біди». Часто цей вислів вимовляють після якоїсь надзвичайної події. Так, ніхто не застрахований від пожежі, але звести до мінімуму вірогідність загорання є. Це — виконання хоча б елементарних пунктів правил пожежної безпеки, які, до речі, написані людською кров’ю.
Як може не віщувати біди електромережа, встановлена у будинку у 60‑ті роки минулого століття? Тоді електричні дроти розраховувалися на потужність лампочки, радіоприймача, ну, ще може, електроплитки. Все. А яке зараз навантаження на стареньку електричну проводку? Пральні машини, електрообігрівачі, духовки, мікрохвильові печі, праски, не говорячи про телевізори, музичну апаратуру, відео, DVD, тюнери і т. д. і т. п. А техніка ще пішла вперед. Навіщо витягувати штекер телевізора чи пральної машинки із розетки, коли вони працюють в «черговому режимі». Ще сили витрачати. «Воно розраховано на «черговий режим», — говорить мій сусід. — В мене 5 пультів на кріслі лежать, тільки кнопки нажимаю». Може й «розраховано», але є ж техніка сумнівного виробництва. Нові технології зводять до мінімуму використання кольорових металів в струмоведучих частинах, економлячи на електродротах. Вже непоодинокі випадки, коли в «черговому режимі» загоралися і пральні машинки, і телевізори… А ще замість стандартного запобіжника струму — «жучок», — намагання зекономити кілька гривень. «Може пронесе»?!? Буває проносить, буває й ні.
Ніщо не віщувало біди… Турботлива мама приспала немовля, поцілувала, підсунула ближче до ліжечка масляний електрообігрівач, а сама відлучилася на 15 хвилин пропрати білизну. Те, що вона потім побачила в кімнаті, де спало немовля, може тільки наснитися у страшному сні. Із розірваного ребра нагрівального пристрою витікає і горить масло, палає ліжко, дитина із обпеченим личком, задихаючись у диму, несамовито кричить. Підняла на руки немовля, вибігла на вулицю, плаче, голосить. Людей поблизу немає, руки тремтять, не може набрати номер, щоб подзвонити… А можна було на ті 15 хвилин відключити обігрівач, та й використовувати стандартний запобіжник струму. А включені і залишені без нагляду конфорки газових плит, духовок? А електролампи, інші нагрівачі для обігріву молодняка птиці? Акумулятор, не відключений від «маси» автомобіля чи мотоцикла, може призвести до загорання транспортного засобу, гаража чи приміщення.
Інший випадок. Купив господар сирої кукурудзи, положив на металеві листи, знизу ТЕНи включив. Сушиться зерно. Сам спати пішов. Дякувати сусідам, викликали пожежну охорону. Кукурудза згоріла, літня кухня потребує ремонту. Є випадки, які інакше, як дурістю, не назвеш. Постійно палять у Біликах болото, щоб трава росла. Але її ніхто не косить. Знову палять. А навіщо? Щоб трава росла! І так далі. А поруч пасеться припнута худоба, та й хати недалеко. Слава Богу, встигли і худобу врятувати, і хати уціліли.
Є у нас, як і в кожному населеному пункті, декілька стихійних смітників. Які, до речі, постійно прибираються. Ну, викинули сміття. Навіщо палити??? Вони ж тоді горять, димлять, отруюють все живе довкола. А хто винен? Влада та пожежники! Може їм видати по дрючку, щоб вони чергували на смітниках та відганяли паліїв???
Ще приклад. Купили «нормальні» пацани корову. Пораються біля неї, ціле літо траву косять. Сіна багато насушили. Корівка віддячує їм молоком. Є сметанка, сир. А тут вирішили «нормальні» (?) пацани (як вони себе назвали) приємне зробити годувальниці. Що можна придумати? Правильно — феєрверки! Он у Індії які почесті корові. В результаті врятували майже все, крім сіна.
Йдемо далі. Пийнув трішки (а може й ні) чоловік, ніхто вже не знає. Закурив, приліг відпочити на ліжко. Знайома ситуація? Згоріла подушка та трішки ковдри…
Зустрічаю знайомого. Брови, вії обпалені. Розповідає: «Дістали» сусідські кури, ходять у мене на подвір’ї. А воно — рання осінь. Я згрібаю сухе листя на купу — розгребуть ще й нагадять на асфальті. Сусіди люди хороші, сваритися не хочеться. Придивився, коли вони пішли на роботу. А півень з курями вже на листі. То я взяв пляшку бензину, вилив на купу, почекав поки бензин трохи випарується та й чиркнув сірника. Ти б бачив, — сміється, — як кури від вибуху летіли в усі сусідські двори. Правда, і мені дісталося. Ось тут трішки підпалило, — показує на голову, — зате ж кури не ходять. А сусідка скаржиться, що півень з курьми перестав водитися». В цьому випадку, можна сказати, що «пронесло»!
Та давайте повернемося до пожежі, що біля Сашка Сушка. О 4‑ій годині 10 хвилин на мій домашній телефон подзвонив черговий кобеляцької СДПЧ–28 і повідомив, що «наші» на пожежі, запитав чи потрібна допомога. По мобільному телефону я зв’язався із пожежним МПК №1, вияснив обстановку. «Ми Кобеляки сповістили про виїзд, до вас не було часу дзвонити, тут закінчується вода і взагалі…», — відключив телефон. Я передзвонив у СДПЧ–28, попрохав, щоб вони приїхали на допомогу. Начальник РВ ГУ МНС Володимир Богун вже виїхав у Білики. Із місця пожежі зателефонував водій, сказав, що скінчилася вода, вони залишають робочу лінію для кобеляцьких, які вже на під’їзді до селища.
…Пам’ятаю, років 20 тому посеред ночі тоді ще білицька професійна пожежна частина № 49 отримала від кобеляцьких колег повідомлення про пожежу у місті. Горіло кафе «Левада». Сповістили, що кінчається вода, вони лишають рукавну лінію для ППЧ–49, а саме їдуть на заправку на пожежний гідрант. Автомобіль з написом «Білики» хвацько під’їхав до будівлі. Підключили рукав до насоса і почали працювати. Від шуму, галасу прокинулися сусіди, дивляться, білицькі пожежні тут, а кобеляцьких немає. За 20 хвилин з’явилися і місцеві вогнеборці. До цього часу ходять у Кобеляках легенди, що першими приїхали білицькі, а місцеві спали, грали в карти, пили горілку.
Так і тут. Вранці на базарі:
— Ви чули, був пожар… приїхали без води… без бензину та й без водітєля.
— А пожарники де були?
— Спали, грали в карти, пили горілку…
— А хіба в Біликах пожарка є? (щасливі люди)
— Та ні, вода була… півбочки, тільки замерзла…
— А-а-а-а-а.
У районі залізничного переїзду я зустрівся з автомобілем СДПЧ-28. «Оце караул, — позаздрив я, — 4 чоловіка». Вже знаючи де живе Сашко Сушко, (їх, до речі, у Біликах декілька і живуть на різних вулицях) ми поїхали.
Якась жінка плакала і кричала, що білицький пожежний не хоче лізти на горище гасити полум’я. Я спробував пояснити, що там дуже задимлена зона, чоловік просто задихнеться. Пожежник із драбини зумів притушити вогонь, виконував свою роботу, доки була вода. Дерев’яні конструкції, саме покриття залишилось ціле. Мені по-людськи шкода жінку. Та зрозумійте: пожежник — не Бог і те, що згоріло до приїзду рятувальників, не воскресне із вогню.
Мені знову зателефонував водій МПК і доповів, що всі пожежні гідранти замерзли, немає де набрати води. Я наказав порожню автоцистерну поставити в гараж і пригнати резервну, у рятувальників СДПЧ–28 закінчилась вода. Прибув черговий караул. Пожежний розповідає, що виникла сварка. «Попрохав господарів, щоб підтягли пожежний рукав до лазу на горище, бо він важкий, а у дворі все взялося льодом — сам не потягну. А вони відповіли — ти отримуєш зарплату, ти і тягай. А потім бігали, тикали пальцем — тут горить, там горить, сюди води лий, туди лий. Взагалі, заважали працювати. В мене склалося враження, що це я запалив їхню хату».
У штаті МПК-1, яка створена у 2003 році після ліквідації ППЧ–49, 4 караули по 2 чоловіка. На бойове чергування заступає водій і пожежний. Але й це добре, бо вона існує і обслуговує територію семи сільських рад. Проблем вистачає, як і у всіх. Та для нас зараз головне — дах пожежного депо. Він протікає, руйнується перекриття, вода ллється на пожежні автомобілі. Дрібний ремонт результатів не дає, на капітальний бракує коштів. Грошей, що перераховують сільські ради, вистачає лише на заробітну плату. До речі, на сьогоднішній день гроші надійшли тільки від Білицької селищної, Іванівської і Жуківської сільських рад. А оплата за газ, електроенергію, телефон, ремонт автомобілів, приміщення? Суттєву допомогу надає «Полтаванафтогаз». Допомагає «Райфайзен Банк Аваль», керівник ФГ «Громада» Сергій Жук, приватний підприємець Олександр Бажан.
У 2009 році деякі сільські ради відмовилися фінансувати МПК №1. І тільки після прямого втручання Олега Решетила питання вирішилося в кращу, в нашу сторону. І у вашу, люди добрі!
Як і у більшості бюджетних установ, заробітна плата у особового складу мінімальна. Враховуючи неприйнятий бюджет, з початку року ми отримали по 400 грн. Сподіваємося, скоро ситуація покращиться. Та незважаючи ні на що, пожежні до кінця роблять свою роботу, хоч і огризаються, а замість подяки отримують матюки та погрози.
Державний пожежний нагляд проводить обстеження підприємств, установ, організацій, приватних підприємців. Працівники Кобеляцької філії ВАТ «Полтаваобленерго» контролюють споживачів, які користуються напругою 380 В. Тому і пожеж набагато менше. У 80‑х роках кожному працівнику пожежної охорони входило в обов’язок в неробочий час проводити перевірку житлового сектора. 200–250 будинків на рік із врученням господарям пропозицій по дотриманню правил пожежної безпеки — результат роботи одного працівника. Зараз не той час — ніхто і в двір не пустить.
Викликаючи пожежних, ви повинні чітко назвати населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, прізвище, номер телефону, з якого телефонуєте. Працівник МПК №1 передзвонює на номер, з якого був виклик (бо дуже багато неправдивих викликів). Потім черговий повідомляє кобеляцьку СДПЧ-28, сповіщає начальника, якщо той на даний момент відсутній, бажано і міліцію — бо пожежа може бути пов’язана зі злочином. Далі пожежні відкривають ворота гаража, виїжджають, закривають ворота і пожежну частину. А це все час. У міських пожежних частинах ці функції виконує диспетчер.
А ще, по можливості, зустріньте рятівників, проведіть та покажіть місце пожежі, так буде набагато швидше, бо не скрізь є назви вулиць. Буває, що повідомляє випадковий перехожий, який не знає чиє господарство під загрозою.
Був випадок. У одному селі біля груші проживає Галька, яка працює у Грицька — «хвермера». Господиня, як потім з’ясувалося, смажила картоплю, її терміново викликали на роботу, а електроплитку вимкнути забула. Отримав тоді черговий караул на «горіхи». «Ми вас чекаємо у дворі вдесятьох, а ви кругами їздите, ви що, не знаєте де Галя живе?». А тут і Галя з’явилася, вибачається. Відчинили хату, вимкнули електроплиту, згорілу картоплю викинули. Ще раз вибачається. «Менше спатимуть», — хтось із натовпу.
А пожежники зараз і не сплять, бо опалюють приміщення дровами. Економлять газ. А дрова кожні 30 хвилин треба підкидати. Спати ніколи. У Біликах на даний час найкраща будівля пожежного депо в районі. Збудована у 1985 році, з високою стелею. Її треба опалити, щоб не замерзла вода у цистерні пожежного автомобіля. Потрібна плюсова температура, постійно! Скільки спалиш дров! Тут велика вдячність депутату райради Ользі Киричко, приватному підприємцю Андрію Бовкуну.
Та може вам, шановні добродії, краще і самим про себе трішки подбати. Придбайте вогнегасник — до приїзду рятувальників ви зможете набагато зменшити матеріальні збитки. Часто можна почути: «О, там, за бугром, оце життя». Та у «них», якщо не можна спалювати суху траву чи сміття — ніхто навіть сірника зайвий раз не запалить. І вогнегасником автомобіль укомплектовують не для співробітника ДАІ, а для своєї безпеки. Не шкодують грошей на системи своєчасного виявлення пожежі, сповіщення та захисту — дешевше вийде. Ми бідніші від них, а може, вибачте, дурніші. Скоро будемо чепурити свої дворища, спалюючи все, що горить. Дихати димом, потім, ще раз вибачте, — блювати та проклинати владу, Чорнобиль, тільки не себе… А те, що після пожежі в Біликах за приміщенням пожежної частини блював пожежний, який надихався диму — в нього робота така і він отримує за це гроші.
* * *
Давно, тільки почав працювати в пожежній охороні, почув жартівливий вислів: «Пожарный спит, страна становится богаче». Переклав на українську мову:
Коли пожежний спить,
Держава багатіє,
Нічого ж не горить,
Нехай народ радіє.
Поважати пожежників чи ні — то ваша особиста справа. Вони все одно будуть робити своє діло — рятувати Вас і Ваше майно від пожежі. Але читаючи цю статтю, хоч трохи задумайтеся. Дотримуйтеся правил пожежної безпеки і Ви не опинитеся на вулиці, де живе Сашко Сушко.
(прізвище, назви вулиць змінено)
2 квітня 2010, 12:02 | Кобеляки | Суспільство
Додати коментар