Олександр Бутко радить вирощувати хурму в контейнері
Щоправда, мова йде про початок копіткого процесу вирощування екзотичної для України культури. У контейнері Бутко плекає підвой, на який згодом прищепить плодоносний привой.
За словами справжнього фаната вирощування екзотичних для України фруктів Олександра Бутка, більшість інформації, розміщеної на любительських сайтах для садівників-аматорів щодо вирощування хурми, є, м’яко кажучи, некоректною.
Олександр розповідає:
— Садячи хурму, людина передусім має усвідомлювати, що саджанці цієї рослини із відкритою кореневою системою краще взагалі не купляти. Шансів на те, що саджанець прийметься і ростиме, практично немає. Я пробував багато разів, успіху не було. Якщо вже й купляти, то саджанець із закритою кореневою системою, тобто в горщику чи спеціальному контейнері. Але... Потрібно знати про інший важливий нюанс. Такий саджанець буде вам коштувати тисячу гривень. Я у свій час купляв.
За словами Бутка, люди, які не мають змоги платити сотні, якщо не тисячі гривень за такі саджанці, можуть їх виростити самостійно — із кісточки. Але й тут не все так просто.
Садівник пояснює:
— Кісточки потрібно купляти лише в перевірених продавців із бездоганною репутацією. Справа в тому, що посадковий матеріал у обов’язковому порядку має пройти стратифікацію. Простими словами — зберігатися в холодильнику при температурі мінус 4 градуси протягом 3-4 місяців. От такі кісточки можна садити в землю. Це роблять зараз, у квітні. Із них виросте «віргінка», на яку ви згодом прищепите той вид хурми, який буде плодоносити. Хоча краще посадити кісточку в п’ятилітровий горщик чи контейнер. Поставити його в хаті і поливати. Саджанець з’явиться раніше, аніж у відкритому ґрунті, десь через два тижні — місяць. При посадці у відкритий ґрунт можна чекати й рік, доки зійде. Я саджу в хвойний опад. Перліт і торф не використовую. Хурма, як відомо, любить злегка «кислий» ґрунт, от опад буде якраз саме те.
Після того, як рослина в контейнері досягне висоти більше метра, її можна висаджувати на постійне місце, туди, де вона ростиме десятиліттями. Але й це ще не все. Адже таким чином ви виростите лише підщепу.
Бутко продовжує:
— Щепити можна виключно на хурму віргінську. Лише вона може витримувати наші морози. Якщо ви виростите рослину з кісточки хурми, купленої в супермаркеті, особливо із шарона, то ця рослина загине при першому ж десятиградусному морозі. А ось «вір гінка» витримує і -35. І от на вирощену віргінську хурму вже можна щепити якийсь плодоносний гідрид чи сорт. Їх досить багато. Але хурмоводи-професіонали рекомендують для нашого клімату лише кілька. Передусім, українські сорти Сосновська і Дар Софіївки. Чув непогані відгуки і про американський сорт Прок. Ці сорти, щеплені на «віргінку», точно витримають наші морози і радуватимуть урожаями багато-багато десятиліть. А щепи цих сортів уже можна купити без проблем. Так весь процес до першого урожаю займе років п’ять-шість. Але той, хто хоче все і одразу, має прекрасну альтернативу — піти і купити плоди хурми в магазині.
Ще трішки про хурму
Хурма, дикий фінік чи фінікова слива (Diospyros) — листопадні, рідше вічнозелені, компактні кущі чи дерева, що зовні нагадують декоративні яблуні з простим черговим великим листям. Густа крона надає рослині декоративності. Та особливою хурму роблять плоди — великі, масивні, соковиті, напрочуд ніжні та м’ясисті ягоди з тонкою шкіркою та серцевиною жовто-оранжево-червоних відтінків, вагою від 40 до 500 г. В’яжучі, терпкі чи ні, плоди хурми легко травмуються і згнивають навіть при невеличкій травмі шкірки.
В Україні перспективний лише один-єдиний вид — хурма віргінська, чи американська (Diospyros virginiana) — з потужним стрижневим коренем, густою компактною кроною 3-7 м у висоту, меншими, не такими вражаючими плодами. Та їх менший розмір не означає гіршої якості. Адже солодкість і ароматність у сортової хурми віргінської часто дивують навіть гурманів. Саме культивари і гібриди за її участю відкрили для наших садівників нові перспективи. Вони зимують найкраще, витримуючи інколи до -35°С. Легендарні смачні хурма японська, кавказька, шоколадна — це рослини зовсім інших широт. І про вирощування таких видів хурми в Україні не варто й мріяти.
Перший врожай дерева хурми можуть дати на четвертий рік, хоча зазвичай хурма нормально плодоносить лише з 6-8 року. Зате вона живе і радує плодами сторіччями. Але щоб дочекатися плодів, потрібно зберегти рослину у три перші критичні роки.
Для хурми як сонцелюбного дерева дуже важливий фактор — захист від вітру і протягів. Інколи поєднати його з достатнім освітленням зовсім непросто. В Україні хурму можна виростити лише на найтепліший, сонячній, південно орієнтованій ділянці біля будинку, високих насаджень чи огорожі, що створить достатній захист з півночі.
Що стосується ґрунту, то тут варіанти теж доволі обмежені. Хурма нормально росте лише в легкій землі, не виносить лужної реакції. Щоб рослина прижилася і не хворіла, потрібні пухкі, водопроникні ґрунти з кислою чи нейтральною реакцією (допустиме значення рН — від 5,0 до 8,0), з додатковим внесенням торфу та піску. Свіжі ґрунти підходять хурмі краще, але сирості, затримки вологи ця рослина не терпить.
Вологолюбність рослини не означає, що дерево хурма боїться найменшого пересихання ґрунту. Вона досить посухостійка завдяки глибокому стержневому кореню. Якщо стоїть спека і довго немає дощів, то хурму варто поливати не частіше 1 разу в тиждень, рясно, використовуючи до 5-6 відер води. Два рази на рік не завадить подбати про підкислення води або вносити в землю підкислюючі добрива.
Ця дивовижна рослина невибаглива до родючості землі, жодних добрив не потребує, принаймні в перші 4-5 років. Надлишок і органіки, і мінеральних добрив частіше за все порушує підготовку до зими, негативно впливає на плодоношення. З шостого року ранньою весною достатньо вносити зрілу органіку чи повні мінеральні добрива на вибір у стандартній кількості (1 відро та 40-50 г відповідно).
З бур’янами допомагає боротися мульча, рівень якої варто підтримувати постійним. Якщо якісь рослини пробиваються, їх потрібно оперативно видаляти. Періодичне розрихлення ґрунту хурмі лише на користь.
Формування крони проводять за правилами, загальними для плодових дерев — до набухання бруньок весною, із санітарною обрізкою пошкоджених гілок. З другого року після висадження формують скелетну основу з 6-7 сильних гілочок, розташованих приблизно під прямим кутом до стовбура. У хурми не варто дозволяти розвиватися гілкам, що ростуть під гострим кутом і загущують крону, забезпечуючи рівномірну освітленість. Стандартна обрізка — на третину чи половину довжини. З часом, після декількох років плодоношення, починають видаляти найстаріші, від 3 років, гілочки для омолодження.
Додати коментар