Як кобеляцькі «матушки» в Київ на фестиваль їздили

Днями юні кобеляцькі танцюристи тріумфально виступили на Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв «Київ єднає». Перемога для них стала ще більш приємною і вагомою із огляду на труднощі, які довелося долати в дорозі до Києва.

23 квітня у Києві відбувся традиційний мистецький фестиваль, що має назву «Київ єднає». У ньому взяли участь і юні кобеляцькі артисти, вихованці хореографа Інни Пелих Кобеляцького центру культури і дозвілля. У скарбничці нагород, які отримали танцюристи — одне перше, два других і одне третє місця. Про те, як діти виступали в Києві, а також про очікувані і неочікувані проблеми, які довелося долати здебільшого батькам, редакції розповіла Катерина Шабалтій. Її діти, Єгор, Анна та Софія, вчаться мистецтву танцю під керівництвом Інни Пелих і також їздили на київський фестиваль.

Потрібно одразу відзначити, що основні корективи в проведення заходу внесла війна. У цьому році із безпекових причин на фестиваль у Київ не приїхали учасники з-за кордону. Не було і конкурсантів із «гарячих точок» України, де тривають бойові дії. Та ці обставини не зробили захід менш значимим.

У конкурсній програмі взяли участь і піднялися на сцену Київського національного університету будівництва архітектури, де власне і проходили виступи танцюристів, 150 колективів.

Із міркувань безпеки організатори не збирали в приміщенні всіх дітей разом. Учасникам був призначений час для виступу.

Журі одразу оголошувало про результати, виставляючи певну кількість балів. І юні кобеляцькі танцюристи та їх батьки практично миттєво дізнавалися, що всі їх чотири підготовлених під настановою Інни Пелих номери були високо оцінені.

Так, номер під назвою «Несе Галя воду», виконаний у стилі спортивної хореографії, отримав третє місце, другі місця здобули Єва Ісип із своїм сольним танцем «Вона хотіла існувати» та композиція в стилі «кей-поп», що мала назву «А ми на стилі».

І, зрештою, заслужене перше місце отримав хіп-хоп –танок під назвою «Доброго вечора, ми з України!». Коли в кульмінаційному моменті до танцюючих дівчат із «Грації» приєднався маленький Єгор Шабалтій із прапором у руках, то зал вибухнув овацією. А члени журі разом із глядачами та іншими конкурсантами об’єдналися в хоровому виконанні вже культової для України пісні «Ой, у лузі червона калина».

«Свіженькі» сценічні костюми та невблаганний поліцейський

Звичайно, юні кобеляцькі танцюристи були буквально окрилені таким успішним виступом. Не менше задоволення отримали і супроводжуючі їх мами. Особливо, з огляду на те, що по меншій мірі два моменти могли зіпсувати, якщо не «зірвати» зовсім, виступ на фестивалі.

Як розповіла Катерина Шабалтій, сценічні костюми для виступу вже традиційно замовили в однієї кременчуцької швачки. Але зазвичай дуже відповідальна людина ледве не підвела.

Розказує Катерина Шабалтій:

— Костюми для виступу із танцем в стилі «кей-поп» ми замовили заздалегідь. Виїжджати в Київ планували в суботу ввечері, а костюми нам Новою Поштою мали вислати в середу. Згідно із задумом, діти мали в них уже танцювати під час генеральних репетицій у Кобеляках. Але раптом швачка передзвонила і сказала, що костюми не готові і за ними потрібно буде приїхати в Кременчук уже у четвер. Потім — у п’ятницю. У стані тихої паніки ми почали готувати запасний варіант, придумуючи саморобні костюми. Зрештою, сценічні вбрання для наших танцюристів ми забрали в суботу, за чотири години до виїзду на фестиваль. Фактично, діти в них дебютували уже під час виступу на конкурсі.

Зрештою, виступ юних артистів із «Грації» на «Київ єднає» міг не відбутися взагалі через занадто принципову «пильність» одного із патрульних поліцейських.

Уже перед в’їздом у Київ автобус із дітьми та батьками зупинили для перевірки. У принципі, в умовах військового часу всі до цього були готові.

Тому у військових, які перевіряли автобус, питань не було. А ось один із поліцейських категорично відмовився пропускати транспортний засіб у столицю. Причина — велика кількість іконок на лобовому склі автобуса.

Поліцейський запідозрив, що діти і їх мами їдуть у Київ для участі в одній із акцій, які нині відбуваються поряд із Києво‑Печерською Лаврою. Навіть запитання поставив:

— А скільки батюшок ви везете?

Оскільки в автобусі, окрім водіїв, усі супроводжуючі були жінками, то правоохоронцю відповіли:

— У нас одні матушки.

Але далі розвиток ситуації примусив забути про жарти. На поліцейського не діяли ні умовляння, ні демонстрація запрошення на фестиваль. Він був непохитний у своєму намірі не пропустити автобус у Київ.

Аж доки Інна Пелих не сказала:

— Все! Зараз діти виходять із автобуса і прямо тут будемо танцювати «Доброго вечора, ми з України».

Це подіяло, і кобеляцький автобус таки пропустили в Київ. А далі були виступ, овації і тріумф.

Подобається    0