Кобеняки?
57‑річний Олександр Баклан, історик-дослідник, родом з Чернігівщини, нині проживає в Києві. Спеціально для «ЕХО» він пропонує, до цього багатьом невідому, версію походження назви міста Кобеляки.
Кобеляки — єдине і неповторне українське місто. І за своєю назвою — також. То що ж це за назва така?
Місцеві краєзнавці і шкільні вчителі стверджують, що колись, в сиву давнину, по один бік берега річки Коби проживали українці, а по другий — поляки, по-тодішньому — ляхи. То спочатку цей населений пункт, що тоді тільки виник, стали називати Кобиляхи. А згодом ця назва трансформувалась. Відтоді й почали називати місто — Кобеляки. Таке довільне тлумачення — це не що інше, як легенда, припущення, або й просто — вигадка. Адже нема підтверджень історичними фактами. Та й чи знайдуться вони коли-небудь? Не тягнуть на правду й більш простіші вигадки, пов’язані з такими свійськими тваринами як кінь — в одному випадку, в іншому — собака. Адже самка коня — це кобила, а самець собаки — кобель (по-тодішньому).
Тож назва міста Кобеляки зовсім не пов’язана з усіма трьома вище перерахованими версіями. Бо пов’язана вона з іменем українця, козака. Повне ім’я цього чоловіка було таким: Кобеняк Борис Тимофійович.
То що то була за людина? Що відомо про неї та її рід? Чи була вона історичною особою? Безперечно, ця людина була історичною особою. І навіть — дуже історичною! (Якщо можна так висловитись). Бо був цей чоловік сином не кого-небудь, а самого підкорювача Сибіру, який увійшов в історію Російської імперії, СРСР, а тепер — Російської федерації, під іменем Єрмак Тімофєєвіч. До речі, цей чоловік був українцем і справжнє його ім’я було таким: Раз Тимофій Лукич. А повне ім’я його рідного молодшого брата: Втор Семен Лукич. Тобто він за ліком другим сином у батьків народився. Первісток — Раз. І цей Втор також увійшов в історію, але вже не сусідньої, а своєї рідної країни, щоправда також зашифрованим. Бо це не хто інший, як славнозвісний гетьман України Сиверин Наливайко.
Борис Кобеняк не був одинцем у своїх батьків. Зокрема відомі такі його рідні брати: Дмитро Гуня, Іван Жупан, Матвій Раза, Федір Ряса, Харитон Шуба. Як можна помітити, що усі нам відомі сини славнозвісного «російського» Єрмака мали прізвища (крім Матвія) з назв чоловічого верхнього одягу. Кобеняк — це теж одяг, який використовувався в найлютіші морози і одягався поверх усього одягу. В залежності від регіонів України його ще називали: коб’як, коба, тулуп та ще якось.
Дуже коротко про братів Бориса Кобеняка та їх нащадків
Один із синів Федора Ряси — це славнозвісний гетьман України Тарас Трясило. Саме ім’я козака Харитона (Харка) Шуби заховалось в основі міста Харків. Нащадки козака Івана Жупана в Україні тепер носять прізвища Жук, Жученко, Іваненко. Більше того, біля Полтави є навіть село, яке так і називається — Жуки. А Матвій Раза став основоположником українського прізвища Мороз (Ма. Раз), а в Росії — Морозов.
Звичайно ж, у Єрмака було значно більше синів. На жаль, їхні прізвища й імена ще залишаються невідомими. Як невідомо нічого й про дочок Єрмака. А були ж! Бо, при такій великій кількості синів, бути такого не може, щоб не було жодної доньки. Просто ми нічого про них не знаємо. Річ у тім, що в ті часи батьківські прізвища дочок — це тимчасові, а стаціонарні, так би мовити, тобто постійні — це прізвища їхніх чоловіків. І після одруження задача кожної дружини полягала в тому, щоб продовжити рід свого чоловіка саме синами. А їхні доньки ставали продовжувачками генеалогічних ліній інших родів. По-сучасному, це — несправедливо. Але такі тоді були реалії. І нікому на думку не спадало і не було боляче, що доньки не є продовжувачками генеалогічного коріння своїх батьків.
Так от, повертаючись до назви міста Кобеляки, слід підкреслити, що не Борис Кобеняк є засновником Кобеляк. Ні! Зовсім ні! Бо цей населений пункт, звичайно ж, існував задовго до його народження. Та він там може й не був ніколи, не ступала там його нога. А от сини Бориса Кобеняка в сучасних (по назві) Кобеляках жили. Скільки їх проживало: два, три, п’ять чи більше — це невідомо. Але звісно, що їх було не менше двох, звідки ж і пішла назва — Кобеняки. Потім — Кобеляки. І були ці Кобеляки безбідними господарями. І, звісно ж, козаками!
Тож, підсумовуємо. Єрмак — це 22‑ге коліно від Рюрика і є його прямим (по чоловічій лінії) нащадком. Борис Кобеняк — 23‑тє коліно. А його діти, брати Кобеняки, — це вже 24‑те коліно від Рюрика. І були ці брати Кобеняки ровесниками самого Богдана Хмельницького. Більше того — це Богданові троюрідні брати. (Але це вже інша тема).
Насамкінець зазначу, що ця стаття не містить посилань на історичні джерела, з яких усе це почерпнуто. А це тому, що сам перелік джерел за обсягом матеріалів був би значно більшим за цю публікацію. Але тут біди ніякої немає. Тому що місто Кобеляки, а саме його центральна районна бібліотека, обов’язково рано чи пізно отримає книгу (вона ще не надрукована) «Рюриковичі. Рід Івана Володимировича Бичка», де усі ці та інші посилання на джерела будуть обов’язково зазначені. Бо легендарне місто Кобеляки і його люди того варті.
Кобеляки — єдине і неповторне українське місто. І за своєю назвою — також. То що ж це за назва така?
Місцеві краєзнавці і шкільні вчителі стверджують, що колись, в сиву давнину, по один бік берега річки Коби проживали українці, а по другий — поляки, по-тодішньому — ляхи. То спочатку цей населений пункт, що тоді тільки виник, стали називати Кобиляхи. А згодом ця назва трансформувалась. Відтоді й почали називати місто — Кобеляки. Таке довільне тлумачення — це не що інше, як легенда, припущення, або й просто — вигадка. Адже нема підтверджень історичними фактами. Та й чи знайдуться вони коли-небудь? Не тягнуть на правду й більш простіші вигадки, пов’язані з такими свійськими тваринами як кінь — в одному випадку, в іншому — собака. Адже самка коня — це кобила, а самець собаки — кобель (по-тодішньому).
Тож назва міста Кобеляки зовсім не пов’язана з усіма трьома вище перерахованими версіями. Бо пов’язана вона з іменем українця, козака. Повне ім’я цього чоловіка було таким: Кобеняк Борис Тимофійович.
То що то була за людина? Що відомо про неї та її рід? Чи була вона історичною особою? Безперечно, ця людина була історичною особою. І навіть — дуже історичною! (Якщо можна так висловитись). Бо був цей чоловік сином не кого-небудь, а самого підкорювача Сибіру, який увійшов в історію Російської імперії, СРСР, а тепер — Російської федерації, під іменем Єрмак Тімофєєвіч. До речі, цей чоловік був українцем і справжнє його ім’я було таким: Раз Тимофій Лукич. А повне ім’я його рідного молодшого брата: Втор Семен Лукич. Тобто він за ліком другим сином у батьків народився. Первісток — Раз. І цей Втор також увійшов в історію, але вже не сусідньої, а своєї рідної країни, щоправда також зашифрованим. Бо це не хто інший, як славнозвісний гетьман України Сиверин Наливайко.
Борис Кобеняк не був одинцем у своїх батьків. Зокрема відомі такі його рідні брати: Дмитро Гуня, Іван Жупан, Матвій Раза, Федір Ряса, Харитон Шуба. Як можна помітити, що усі нам відомі сини славнозвісного «російського» Єрмака мали прізвища (крім Матвія) з назв чоловічого верхнього одягу. Кобеняк — це теж одяг, який використовувався в найлютіші морози і одягався поверх усього одягу. В залежності від регіонів України його ще називали: коб’як, коба, тулуп та ще якось.
Дуже коротко про братів Бориса Кобеняка та їх нащадків
Один із синів Федора Ряси — це славнозвісний гетьман України Тарас Трясило. Саме ім’я козака Харитона (Харка) Шуби заховалось в основі міста Харків. Нащадки козака Івана Жупана в Україні тепер носять прізвища Жук, Жученко, Іваненко. Більше того, біля Полтави є навіть село, яке так і називається — Жуки. А Матвій Раза став основоположником українського прізвища Мороз (Ма. Раз), а в Росії — Морозов.
Звичайно ж, у Єрмака було значно більше синів. На жаль, їхні прізвища й імена ще залишаються невідомими. Як невідомо нічого й про дочок Єрмака. А були ж! Бо, при такій великій кількості синів, бути такого не може, щоб не було жодної доньки. Просто ми нічого про них не знаємо. Річ у тім, що в ті часи батьківські прізвища дочок — це тимчасові, а стаціонарні, так би мовити, тобто постійні — це прізвища їхніх чоловіків. І після одруження задача кожної дружини полягала в тому, щоб продовжити рід свого чоловіка саме синами. А їхні доньки ставали продовжувачками генеалогічних ліній інших родів. По-сучасному, це — несправедливо. Але такі тоді були реалії. І нікому на думку не спадало і не було боляче, що доньки не є продовжувачками генеалогічного коріння своїх батьків.
Так от, повертаючись до назви міста Кобеляки, слід підкреслити, що не Борис Кобеняк є засновником Кобеляк. Ні! Зовсім ні! Бо цей населений пункт, звичайно ж, існував задовго до його народження. Та він там може й не був ніколи, не ступала там його нога. А от сини Бориса Кобеняка в сучасних (по назві) Кобеляках жили. Скільки їх проживало: два, три, п’ять чи більше — це невідомо. Але звісно, що їх було не менше двох, звідки ж і пішла назва — Кобеняки. Потім — Кобеляки. І були ці Кобеляки безбідними господарями. І, звісно ж, козаками!
Тож, підсумовуємо. Єрмак — це 22‑ге коліно від Рюрика і є його прямим (по чоловічій лінії) нащадком. Борис Кобеняк — 23‑тє коліно. А його діти, брати Кобеняки, — це вже 24‑те коліно від Рюрика. І були ці брати Кобеняки ровесниками самого Богдана Хмельницького. Більше того — це Богданові троюрідні брати. (Але це вже інша тема).
Насамкінець зазначу, що ця стаття не містить посилань на історичні джерела, з яких усе це почерпнуто. А це тому, що сам перелік джерел за обсягом матеріалів був би значно більшим за цю публікацію. Але тут біди ніякої немає. Тому що місто Кобеляки, а саме його центральна районна бібліотека, обов’язково рано чи пізно отримає книгу (вона ще не надрукована) «Рюриковичі. Рід Івана Володимировича Бичка», де усі ці та інші посилання на джерела будуть обов’язково зазначені. Бо легендарне місто Кобеляки і його люди того варті.
Додати коментар