Колективне самогубство

Середа, 31 березня. Вечір. Верстальник «ЕХО» виходить на ганок офісу, щоб розім’яти руки, ноги і вдихнути свіжого повітря. Він цілий день просидів у приміщенні. І нехай в офісі працює кондиціонер, але він ніколи не замінить справжнього природного повітря, його запаху і, навіть смаку. Так, у повітря і смак є. Недаремно ж люди, які приїжджають у Кобеляцький район із промислових регіонів України чи Росії, говорять: «Ми у вас не дихаємо, ми їмо повітря. Його хочеться намазувати на хліб, його хочеться консервувати і брати із собою». Так часто буває, що для того, щоб оцінити переваги чистого довкілля, потрібно жити там, де це довкілля помирає.
Та повернемося до середи 31 березня і нашого верстальника. Солодко потягнувшись на ганку, він спробував ще й повітря на повні груди вдихнути і… І одразу ж забіг назад у будівлю, до кімнати із кондиціонером. При цьому чоловік вигукнув: «Їй-Богу, люди в Кобеляках подуріли!».
А над Кобеляками висів густий і смердючий смог. Ядучий дим, який замінив собою повітря, оте, що колись можна було на хліб намазувати, виїдав очі і розривав легені. Автомобілі по дорозі рухалися в густому тумані.
Це «дуріли» кобелячани. Хоча я б сказав по-іншому. Частина із жителів міста чи під впливом кризи, чи інших обставин вирішили покінчити життя самогубством. І спосіб для цього вибрали досить екзотичний, навіть витончений. Ніхто не вішався, не стрілявся і не пив миш’як. Люди для себе вибрали смерть люту і довгу. Вони хочуть вмирати роками, у страшних муках. Вони прагнуть кашляти кров’ю, випльовуючи разом із нею і залишки своїх легенів. Вони бажають почути, як їх тіло роз’їдає рак і несамовито кричати від болю, який не притуплюють навіть сильнодіючі наркотики.
Що ж, кожен сам вибирає, як жити і як померти. І якщо людина дійсно хоче покінчити життя самогубством, то зупинити її практично неможливо. Та колективне самогубство деякої частини кобелячан має в собі одну зловісну специфіку, — вбиваючи себе, вони вбивають, прирікають на нелюдські муки ще й своїх близьких, друзів, сусідів. Тобто знищують тих людей, які не хочуть помирати від раку, а прагнуть жити довго і без хвороб.
Що ж це за екзотичний спосіб самогубства і одночасно вбивства? А це те, що робив чи робить кожен із нас. Це — традиційне осіннє і весняне спалювання листя, сухої трави та іншого сміття.
Цієї весни земляки чомусь взялися за цю зовсім неблагородну справу із особливим завзяттям. У деякі вечори вийти на вулицю було неможливо. Горіло все і скрізь. До деяких багать доводилося навіть пожежних викликати, щоб гасили полум’я. Отруйні вогнища палали і в дворах пенсіонерів, які колись закінчили школу-семирічку, і біля розкішних садиб бізнесменів чи чиновників із університетською освітою.
Формальдегід, діоксин, важкі метали та інша смертельно небезпечна отрута в димовій суміші знищували все навкруги біля шкіл та лікарень. Так, її розповсюджували в тому числі і люди, які повинні вчити і застерігати від подібного злочинного недбальства. Натомість вони і самі докладають зусиль, щоб вбити себе і своїх дітей.
Що ж робити, як вберегти себе від отрути? Найбільш простий і дієвий спосіб — виїхати з міста і з України. Виїжджати можна у будь-яку країну світу, де працює закон. Хоча б у сусідню Росію, у Бєлгородську область. Там самогубцю-палія миттєво оштрафують, навіть за багаття на городі. Про підпал сміття на вулиці й мова не йде.
А що ж робити, якщо виїжджати не хочеться? Можна в черговий раз нагадати землякам, що палити сміття, листя, траву заборонено одразу кількома законами. І що їх сусіди мають право на чисте довкілля. Про це написано в Конституції України, Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», в «Правилах утримання земельних насаджень у містах та інших населених пунктах України». За всі ці підпали передбачене покарання у вигляді штрафів.
Все це є. Але в найближчі кілька років все це не буде діяти. На жаль, ніхто не буде ходити, виявляти, складати протоколи і штрафувати. Тому що немає у нас сильної держави, суворих, але справедливих державних діячів.
А жити ж, не виїжджаючи, хочеться. Тому стаття ця адресована не всім. А саме тим, хто боїться не штрафу, а вболіває за своє і ближніх своїх здоров’я. Статтю цю спочатку хотів назвати «Колективний дебілізм». Але передумав. Дійсно, не всі ж у нас дебіли, які не задумуються над днем завтрашнім. Та й чого гріха таїти, і сам автор не є святим. І сам колись палив листя.
Але «колись». В цьому ж році, зібравши листя та інший «горючий» непотріб у три мішки, завантажив все це у багажник автомобіля і відвіз на ганжівське звалище. І сина із собою взяв, щоб запам’ятав, як і що потрібно робити із цим сміттям.
Є ще один дієвий, законний і безпечний спосіб утилізації листя і трави. Це — компостні ями. В ці ями або звичайні купи можна викидати не лише листя, а й пташиний послід та харчові рештки з власного столу.
І ще одне, можливо, найголовніше. Ви утилізували сміття одним із вищенаведених способів. А поряд — горить, димить і отруює довкілля чиєсь вогнище. Підійдіть, нагадайте і попросіть сусідів припинити це неподобство. Так, на це важко зважитися, це не в українських традиціях. Це якось незручно і ніяково. А помирати від раку чи дивитись, як конають ваші діти? Це зручно?
Земляки! Прошу і закликаю Вас, не паліть листя, не вбивайте себе і оточуючих. Смерть прийде до вас у будь-якому разі. Але навіщо пришвидшувати її прихід?

Подобається    0