Походження назви Кобеляки. Частина третя
Походження назви «Кобеляки». Таки Кобилоград?
Продовжуємо знайомити читачів із дослідженням Миколи Бугрименка, котре стосується походження назви містечка, яке є центром Кобеляцької громади.
Від редакції: ми змушені дещо скоротити та «порізати» авторський текст. Потрібно віддати належне Миколі Бугрименку за по справжньому науковий підхід. Він виконав дійсно серйозну роботу, опрацювавши та проаналізувавши багато як історичних, так і лінгвістичних джерел.
Але «ЕХО» не є науковим журналом. І тому ми були змушені дещо адаптувати текст для широкої аудиторії. Щиро сподіваємось на розуміння автора.
... Спочатку зробимо морфологічний аналіз топонімічної назви в сучасному правописі. Кобеляки — множинний іменник. Однина — Кобеляк.
Одним з варіантів кореневого слова може бути іменник «кобель» — самець собаки. Тоді іменник «кобеляк», згідно мовних правил, означає «великий (дебелий) самець собаки».
Таким чином, Кобеляки — місце, де проживають великі (дебелі) самці собаки. І жителів треба називати, згідно правил української мови, «кобелЯчани», а не «кобелячАни».
Але не треба хвилюватися. Справа в тім, що українській мові, як і південно-західному діалекту староруської мови, який є основою української, не притаманне слово «кобель» у вище згадуваному тлумаченні. У жодному словнику нашої мови його не знайдете.
Кобель, у значенні «самець родини собачих», є іменником російської мови (див. словник С. Ожегова). На його основі утворений іменник російської мови «кобелятник» — власник собачого розплідника, завзятий собачник. Іменник «кобель» перекладається на українську як: пес, собака, самець. У російській мові також словом «кобель» можуть характеризувати певний психотип людини: «Этакий кобель!». Цей вираз перекладається «Цей ще жеребець». У центральних районах Росії використовують також діалектичний іменник «кобель» в значенні : коротка паля, кіл, пеньок (див. словник С. Ожегова).
Отже, гіпотеза про взаємозв’язок російськомовного іменника «кобель» (самець собаки) з топонімом Кобеляки, не має права на життя.
Втім, в українській мові є теж слово «кобель», але його тлумачення не відповідає російськомовному варіанту.
У «Словнику старих слів» (редактор О. Білецький) є іменник «кобЕль» в значеннях: 1. Ківш (вид посуду); 2. Корець; 3. Міра об’єму відповідна об’єму ківша. Маленький «кобель» мав назву «коблик».
У словнику Б. Грінченка (т.2, 1958, стр.258) є слово «кобЕля», яким називали великий кошик з лози, у тому числі всі плетені з лози сумки, торби і шаньки.
У Подніпровській центральній Україні «кобелем» називали рибальське знаряддя у вигляді різновиду саку. Він теж плівся з лози і мав вигляд великого кошика.
На Ворсклі й рибу ловили, і вироби з лози плели… Чому б таку гіпотезу про походження топонімічної назви не прийняти за основу? Тим паче, що під таким кутом зору питання ніколи і ніким не розглядалося.
Або прийняти іншу гіпотезу, спираючись на факт малолюдності Поворскля в 16-17 століттях, що назву поселенню дали переселенці з інших територій.
Адже, не слід забувати, що на Чернігівщині було містечко Кобелянка . На сьогодні воно називається Кобилянка і має 55 мешканців. На Черкащині біля Звенигородки є село Кобиляк. У Болгарії село Кобиляк (319 мешканців). Лівою притокою річки Інгулець є річка Велика Кобильна… Було б корисно дослідити їх взаємодію і взаємовплив з полтавськими Кобеляками в рамках даної гіпотези.
Але подібні припущення означення топонімічної назви, основані на кореневому слові «кобель (кобеля)», теж не життєдайні.
Адже наразі ми аналізуємо сучасну топонімічну назву «Кобеляки», яка не відповідає його первісній топонімічній назві KOBILAK (Кобиляк), яка латиницею зафіксована в тогочасних документах.
Найважливішим на сьогодні документом з історії нашого краю є карти та книга «Опис України та кількох провінцій Польщі…» французького інженера і картографа на службі в польського короля Г. Л. де Боплана, який жив і працював на Україні.
На картах де Боплана всі написи було зроблено польською мовою. Населені пункти, крім назви, мали особливі позначки: коло з хрестиком — нове поселення, коло без хрестика — старе (давнє) поселення.
На карті де Боплана 1630 року поселення Kobilak (Кобиляк) позначене як давнє поселення. Цей факт, поряд з іншими, дотично підтверджує дату заснування міста набагато раніше, ніж в 1620 році. Іменник KOBILAK (КОБІЛАК), з наголосом на першому складі, на польській мові означає «кобила».
Отже, кобелячани, які інколи називають своє місто Кобилоград, виявилися, на перший погляд, гарними знавцями історії. В польській мові не має м’якого знаку і пом’якшувальної букви «я». Тому в наступних виданнях географічних карт (зокрема від 1670 р.), задля найбільш повної передачі фонеми, назва поселення була надрукована як KOBILAIK (КОБІЛЯК), де букву «я» передали сполученням «аі». До речі, саме так пишеться іменник «кобила» на хорватській та інших слов’янських мовах. Адже, у основі іменника «кобила» лежить його праслов’янська форма «кобу», і тому його правопис подібний в різних слов’янських мовах.
Здавалось, що питання прояснене і вичерпане: у основі назви міста лежить іменник «кобила» без різних «ляків». Поселення назване на честь тварини, самки коня, окраси степу. Але чому саме на честь кобили, а не коня, що було б природніше? Чому саме тут, на Ворсклі, а не в іншому місці? До того ж словом « кобила» і його однокореневими похідними в українській мові називають не тільки тварину. І, можливо, саме такі, інші тлумачення слова «кобила» і його однокореневих родичів, лежать в основі топонімічної назви Кобеляки? Мусимо і далі шукати істину.
Нам залишилось прояснити останнє питання: коли, чому і як топонімічна назва Кобиляк перетворилася на Кобеляк, а потім на Кобеляки.
КОБИЛЯК – КОБЕЛЯК – КОБЕЛЯКИ.
Звернемо увагу на основні історичні віхи становлення топонімічної назви Кобеляки, правопис якої приведемо відповідно до першоджерел.
- KOBILAK – 1630 рік, рукописна карта Г. де Боплана.
- KOBILAIK – 1638 рік, карта Г. де Боплана, видана К. Данкертсом в 1670 році.
- Сотня Кобеляцкая – козачий реєстр Полтавського полку від 1649 року.
- Город Кобєлякъ – козачий реєстр Полтавського полку від 1718 року.
- KOBILAK – карта Ж. Н. Делиля від 1737 року, складена для Російської Академії наук.
- МЪстечко Кобєлякъ – 1752 рік, «Статистичний опис …» графа Воронцова.
- COBYLIAKI (КОБЫЛЯКИ) – 1821 р., Генеральна карта Полтавської губернії.
- КОБЕЛЯКИ - 1846 р., карта Генштабу російської армії під редагуванням Ф. Шуберта.
Отже, у різні часові періоди правопис топонімічної назви «Кобеляки» мав різні форми написання. Між 1821 та 1846 роками, точнішу дату на основі вивчення історичних першоджерел в змозі самостійно зробити краєзнавці - кобелячани, у вжиток ввійшло сучасне написання топоніму Кобеляки. Гіпотетично, цей факт міг бути пов’язаний з імператорським указом 1825 року «О замене непристойных фамилий нижних чинов». У руслі цього указу змін зазнали також деякі топографічні назви. Можливо, в їх переліку були і Кобеляки, правопис назви яких повернувся до форми написання топоніму часів Полтавського полку. Це стало можливим, зокрема, і тому, що топонім КобИляк (КобИляки) міг бути асоційованим з лавою для покарання батогами (лава на високих ніжках зі спеціальними отворами або кільцями для закріплення мотузкою кінцівок людини), яка на всій території імперії мала назву «кобиляк».
На тлі ліберальних імператорських задумів це пояснення має право на життя. Але це вже інша історія, яка чекає своїх дослідників.
Авторське право захищене чинним законодавством