Політики року: нев’янучий Скрильник і кобеляцькі «гуртки»

Звичайно, зважаючи на війну, яка на довгі місяці відставила на другий план усі внутрішньоукраїнські події та процеси, тим більше  ті, що мають значення виключно для життя однієї чи кількох громад, важко було сподіватися на якісь значущі події в Кобеляках чи  Біликах. Та все ж, вони, події та процеси, відбувалися і в нашій провінції. Тому можна й підвести певні підсумки року, що вже минув.

Якщо пробувати визначати, хто ж у регіоні, в якому читають газету «ЕХО», може претендувати на звання «Політика року», то, окрім білицького селищного голови Миколи Скрильника, важко й згадати когось іншого.

Дійсно, рік, що минув, склався для Миколи Скрильника, який ось уже як четвертий рік керує Білицькою громадою, а до того був бутенківським сільським головою, досить вдало. Якщо сусідні Кобеляки постійно «трясло», то в Біликах усе було відносно спокійно.

Волею долі склалося так, що в 2023 році надовго (назавжди?) вибув із місцевої політики головний і непримиренний опонент Скрильника Павло Гунжель, а в результаті у білицького селищного голови фактично не залишилося серйозних опонентів.

Кримінальна справа, порушена відносно замаху на вбивство кобеляцького підприємця Віталія Дорошенка і в якій нібито міг фігурувати Скрильник, не закрита. Але Микола Володимирович у ній в якості звинуваченого не проходить. У соцмережах в ряди-годи з’являються повідомлення про те, що білицький селищний голова може бути причетний до того чи іншого правопорушення, але вони  бездоказові. А тому й резонансу ніякого не викликають. Зрештою, люди вже починають розуміти, що будь-яка соцмережа може використовуватися, як величезна «помийна яма», й інформації, яку в неї «виливають», не можна беззастережно довіряти.

Ще один красномовний момент, який теж можна вважати підтвердженням відносного благополуччя у білицькій владі — це міграція в селище чиновників із Кобеляк. Коли Білицька громада була створена, десятки жителів Кобеляк влаштувалися на роботу в новостворені відділи та управління. Дехто говорив, що цей факт пов’язаний виключно із особистістю тодішнього кобеляцького міського голови Олександра Копельця, із яким досить важко «спрацюватися». Але влада в Кобеляках змінилася, а назад у рідне містечко ніхто із чиновників-мігрантів не поспішив.

І якщо уявити, що в 2025 році відбудуться вибори до місцевих органів влади, то станом на зараз конкурентів Скрильнику немає.

Сірий кардинал із обмеженими можливостями

Сірий кардинал (фр. еminence grise) — позначення впливових людей (особливо в політиці), які діють негласно і зазвичай не обіймають формальних посад з такими повноваженнями.

У переносному значені — люди, які здійснюють «владу за троном».

Думаю, що кожен, хто хоча б трішки цікавиться кобеляцькою політикою, одразу зрозумів, хто в нашому регіоні є «сірим кардиналом».

Взагалі, феномен «сірих кардиналів», тобто людей, які офіційно не займають ніяких посад або мають зовсім маленький «мандати», не є якимось унікальним, суто кобеляцьким. Прихильники конспірологічної теорії змови взагалі вважають, що у всьому світі, у всіх державах керують виключно «тіньові уряди».

Вплив бізнесмена Віталія Дорошенка на діючу кобеляцьку владу не є якимось секретом. Хоча юридично Віталій Володимирович має скромний статус «радника» і зарплату в міській раді не отримує.

У 2022 році, коли під проводом Дорошенка кобеляцькі депутати «скинули» Копельця і у владні крісла всілися нові люди, автор цих рядків запропонував Віталію Володимировичу вийти «з тіні» і дати інтерв’ю для газети в статусі вже публічного політика.

Більше того, за словами одного з міських депутатів, частина його колег була зовсім не проти того, аби Віталій Дорошенко отримав у міській раді посаду заступника міського голови і керував уже легально та офіційно.

Але цього не сталося. Дорошенко не захотів виходити «з тіні».

Минув 2023 рік. І ситуація в кобеляцькій політиці почала змінюватися. Виявилося, що далеко не всі чиновники і депутати, які офіційно керують громадою, згодні  із збереженням статус-кво. Простішими словами — із ситуацією, коли багато рішень потрібно узгоджувати  з Дорошенком.

Першою «ластівкою» стало вже двічі провальне голосування щодо створення комунального підприємства «Форест», яке мало б взяти на обслуговування полезахисні смуги та інші насадження, які не належать лісникам. Тоді частина депутатів лише шепталися, що підприємство хочуть створити в угоду Дорошенку. І хоча якоїсь дуже чіткої й конкретної інформації на підтвердження цієї версії ніхто так і не навів, за створення комунального підприємства не проголосували.

Згодом уже заступник міського голови Сергій Омельченко публічно заявив, що радник міського голови Віталій Дорошенко вирішує в раді всі важливі питання.

У той же час заступник міського голови Олена Стаднікова нагадала, що саме завдяки Дорошенку вдалося нехай і тимчасово, але вирішити проблему вивезення відходів із Кобеляк.

Та як би там не було, але вплив кобеляцького «сірого кардинала» Дорошенка  все ж менший, аніж у легального білицького селищного голови Скрильника. Хоча ні, вплив, можливо, й рівнозначний, але у Скрильника зараз опозиції немає, а в Дорошенка — є.

Решетило, «гуртківці» і... Копелець

У році, що минув, на кобеляцькому політично-медійному небосхилі зійшла і засяяла, не така вже й нова, але «зірочка».

Мова йде про Олега Решетила. Олег Миколайович має статус депутата ради, яка нічого не вирішує і вирішувати вже не буде. Мова — про Полтавську районну раду. Але він вирішив «розкручуватися», як відеоблогер, і досяг у цьому виді діяльності певних успіхів.

Олег Миколайович завзято критикує кобеляцьку владу. Особливо дістається від нього Олені Стадніковій, котру вважають креатурою Віталія Дорошенка.
Тому вже зараз можна говорити, що певний фундамент для майбутнього політичного старту Олег Решетило заклав.

Питання, чи є він самостійнирлбм гравцем, чи є членом якогось кобеляцького гуртка по владних інтересах, поки що залишається відкритим.

Отже, якщо в Біликах ми констатуємо повний політичний штиль і єдиного та неповторного поводиря, то в Кобеляках депутати за рік вже розділилися на кілька гуртків.

Одним із них можна назвати умовну групу, яка голосує фактично за все, що пропонує діюча влада, читай, Стаднікова-Дорошенко, у другому гуртку ми поки що бачимо лише потенційного керівника Сергія Омельченка, у третьому — Олега Решетила. Хоча, цілком можливо, що немає ніякого другого і третього, а є один, і очолює його зовсім інша, не названа поки що, людина.

І от, якщо уявити, що в 2025 році будуть вибори, то можна не сумніватися, що гуртківці зійдуться в запеклій боротьбі. А в результаті, цілком ймовірно виграє... Олександр Копелець. Адже екс-міський голова після рішення суду по кримінальній справі, в якій він був обвинуваченим, не втратив права балотуватися. Отже, зовсім не є «збитим льотчиком»,  як дехто вважає. От тільки всевладний час вперто працює проти Олександра Олександровича.
Звичайно, у читача може виникнути логічне запитання: «А чому немає згадки про виконуючого обов’язки міського голови Василя Фещенка?»

Справа в тому, що Василь Васильович поки що нічим, жодними діями не підтвердив своїх претензій на повноцінну «корону». Швидше за все, його цілком влаштовує статус «виконуючого».

Подобається    0