У Миколи Галаса прокуратура забирає 157 гектарів землі

За інформацією пресслужби  Полтавської обласної прокуратури, земельну ділянку водного фонду вартістю більш ніж 100 мільйонів гривень повернули у власність держави.

Як повідомили на офіційному сайті прокуратури, працівники органу держвлади забезпечили виконання рішення обласного Господарського суду про розірвання договору оренди та повернення у власність держави земельної ділянки площею понад 157 гектарів вартістю більше 100 мільйонів.  
Приватне виробничо-комерційне підприємство «Дніпровський лиман» отримало земельну ділянку водного фонду для ведення рибогосподарського виробництва на підставі договору, укладеного з Кобеляцькою райдержадміністрацією.

У компанії Опендатабот вказано, що директором ПВКП «Дніпровський лиман» являється Микола Анатолійович Галас. Підприємство зареєстроване в селі Кишеньки Кобеляцької громади, по вулиці Приморська, 43. Основний вид діяльності підприємства — прісноводне рибальство.

Як вказано в матеріалах прокурорів, директор «Дніпровського лиману», порушуючи умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував оренду за користування землею. Так, протягом 2017-2020 років утворилася заборгованість на загальну суму більше 60 тисяч гривень. Саме ця заборгованість і стала підставою для звернення прокуратури до суду.

Під час судового розгляду керівник «Дніпровського лиману» сплатив борг та не погоджувався з рішенням суду про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки державі. У результаті, відповідач оскаржив рішення Господарського суду Полтавської області.

Та Східний апеляційний господарський суд, а в подальшому  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, залишив скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Микола Галас вважає, що його «замовили»

Редакцію «ЕХО» зацікавила інформація, яку розповсюдила Полтавська обласна прокуратура. Передусім, через «гучну» суму в 100 мільйонів гривень. Саме стільки нібито коштує земля, яку повернули державі. Окрім того, виникає цілком логічне запитання «А що далі?».

Взагалі, всі дані щодо величезних штрафних санкцій, що нібито накладають різні державні органи як на підприємства, так і на громадян, які займаються чи то браконьєрством чи вирубкою дерев, викликають почуття скепсису. Адже нараховані штрафи і збитки — це ще не сплачені кошти.

Кілька років тому кобеляцькі депутати поцікавилися у директора РЛП «Нижньоворсклянський», скільки ж грошей надійшло до бюджету в якості сплачених штрафів. Керівник повідомив, що протягом кількох років був оплачений лише один штраф. І зробив це порушник добровільно.

Тобто, як правило, ситуація із рапортами, великими сумами штрафів і гучними заявами  розвивається наступним чином — вона просто не розвиваються, тобто ніхто отих «страшних» штрафів не платить.

Та повернемося до ситуації із «Дніпровським лиманом». Прокуратура рапортує про 100- мільйонну земельну ділянку. Ділимо сто мільйонів на 157 гектарів.  У підсумку отримуємо  636 тисяч 942 гривні. Це за гектар. У американських доларах виходить 16 тисяч 630 доларів. Тобто дорожче, аніж в Іспанії, Франції, Швеції, не кажучи вже про Польщу. В Україні «на папері» гектар ріллі вартує 2,2 тисячі доларів, хоча на реальному ринку за таку суму продати названу кількість землі практично неможливо.  А тут заявляють про 16,6 тисячі доларів. Це ж хто заплатить такі «шалені» гроші за землю, що під ставками у Світлогірську?

Між тим, сам Микола Галас, який господарює на згаданих ставках, вважає справу замовною.

Чоловік пояснює:

— Ну, по-перше, правильно називати не ставки, а технологічні водойми для вирощування риби.  У свій час такі об’єкти створювали виключно серйозні спеціалізовані підприємства. Вони належали державі. Через погане господарювання кілька таких підприємств накопичили великі борги перед бюджетом, і їх майно разом із тими боргами продали. Я купив ті об’єкти разом із боргами. Усе виплатив. Господарюю. Зараз часи для підприємців, які вирощують рибу, нелегкі, через відсутність збуту продукції. Але ми не опускаємо руки. Підприємство працює, люди отримують зарплату. У нас, до речі, єдине підприємство в Полтавській області, яке займається селекцією. Щодо боргу про який рапортує прокуратура, то вони ж самі підтверджують, що ми все заплатили. І не 60, а 160 тисяч. У цю суму увійшла і пеня. Між іншим, наше підприємство виграло десятки судів через безпідставні претензії прокуратури та інших контролюючих органів. Програли ми лише останній суд, і то лише через те, що не знали про нього. Сама земля без водойм для вирощування риби не коштує і тисячі доларів за гектар. Адже мова йде про дно водойм і дамби. А на дні — глина, яка виконує функцію технологічного бар’єру. Чорнозем зняли і використали ще під час будівництва водойм. А суму в 100 мільйонів прокурорські називають лише для того, щоб подати «гучну» цифру і виконати якийсь свій план по поверненню земель та коштів у державу. Насправді ж, держава, як і армія, як і платники податків, тобто звичайні громадяни, не мають ні копійки користі.

За словами Галаса, подібні ситуації виникають не лише через те, що співробітникам прокуратури потрібно «гучно» відрапортувати щодо «виконаної роботи». Досить часто сенс криється в бажанні інших бізнесменів, під прикриттям «силовиків» забрати собі чужий бізнес. Або мова йде про банальне вимагання хабара.

Галас пояснює:

— Як правило, у таких випадках із бізнесменів вимагають 5-10 тисяч доларів, аби «зам’яти» справу. Я нікому не платив і не збираюся цього робити. З мене вже вимагали. За якимось дивним збігом обставин претензії до мене та підприємства починають виникати тоді, коли керівні посади в прокуратурі займає відома кобелячанам  Лариса Коба. Колись вона тут працювала, очолювала Кобеляцьку міжміську прокуратуру. Потім її звільнили. І я працював спокійно. Згодом через суд Коба оновилася в органах прокуратури. І зараз знову почався тиск на бізнес. Ви ж самі розумієте, що в разі, якщо знищать «Дніпровський лиман», ніхто із звичайних громадян не виграє. Не буде користі і державі. Оті 100 мільйонів гривень? Це навіть не смішно. Та й подумайте, чи є логіка в тому, щоб забирати майно, яке коштує 100 мільйонів, за борг у 60 тисяч гривень. Тим більше, що боргу вже не існує. Отакі справи. Ну та нічого, нам не вперше, «відіб’ємось».

А редакція «ЕХО» обов’язково повідомить читачів про те, чим закінчилась «гучна»  справа з приводу 100-мільйонної землі.

Подобається    0