У Кобеляках почалася епоха царів Василів

Якщо кілька десятиліть тому невеличке містечко було відоме всій Україні завдяки легендарному лікарю Миколі Касьяну, музиканту Мирославу Кувалдіну та фестивалю «Вйо, Кобеляки!», то зараз про нього відомо лише те, що в Кобеляках кожного року змінюють керівника громади. А більше — нічого.

Можна не сумніватися в тому, що більшість жителів Кобеляцької громади протягом тижня, що минув, хто з цікавістю і захопленням, а хто зі злістю та відразою, спостерігали за тим, як депутати обирають нового секретаря міськради.

Станом на початок квітня 2024‑го року юридично Кобеляцькою міською громадою керує Василь Кіптілий. Водночас можна не сумніватися в тому, що на цьому політична баталія в Кобеляках не припиниться. Хіба що перейде в більш спокійну і нудну юридичну площину. А чим усе закінчиться, ще не відомо.

Відомо лише те, що в історії кобеляцької влади завершився період Олександрів. Адже протягом багатьох десятиліть містом, а потім громадою, керували чоловіки з цим ім’ям, спочатку — Ісип, потім — Копелець.

Зараз настала епоха Василів. Василь Фещенко тимчасово очолював міську раду в період із 17 листопада 2022-го по 29 березня 2024 року. Василь Кіптілий був обраний секретарем міської ради саме 29 березня, після того, як депутати звільнили його попередника Фещенка. А скільки керуватиме Василь Анатолійович, наразі не знає ніхто.

Якщо дивитися на походження імені Василь, то воно якраз і означає «цар». Так що в Кобеляках «захисників людей» Олександрів змінили «царі» Василі.
А тепер давайте спокійно загадаємо хронологію того, що відбувалося в Кобеляках протягом минулого бурхливого тижня.

29 березня 14 депутатів Кобеляцької міської ради зібралися на сесію. Перед тим 9 міських обранців подали в міську раду заяву про скликання позачергової сесії.

На початку зібрання на нього прийшов і тоді ще секретар міськради Василь Фещенко. Він заявив, що не буде брати участі в зібранні, оскільки воно, на його думку, незаконне.

Свою тезу Фещенко аргументував тим, що присутні депутати оголосили про продовження минулої сесії, а вони не мають права цього робити. Окрім того, Василь Васильович зазначив, що в роботі зібрання беруть участь і пробуватимуть голосувати двоє громадян, які вже не є депутатами.

Мова про Віктора Фесюру та Олександра Копельця, яких нібито відкликала політична партія «Наш край».

Але депутати, незважаючи на аргументацію Фещенка, вирішили продовжувати роботу. І обрали головуючим на засіданні Миколу Попика.

Потрібно згадати, що умови, в яких була проведена сесія, видалися неординарними. Адже депутатам навіть не видали пульти для голосування. Тому весь процес голосування, окрім тієї частини, де воно було таємним, проводився шляхом того, що кожен обранець вставав і озвучував своє рішення.

14 депутатів — це рівно та кількість, яка необхідна для прийняття рішень. І якби хтось із присутніх не з’явився, «захворів» там, чи був мобілізований, то зібрання завершилося б безрезультатно. Але з’явилися всі.

Цікавий факт, що демонструє парадоксальність політики і тієї тези, що в цьому сегменті суспільного життя немає вічних ворогів чи вічних друзів. Вирішальний голос для того, аби депутати могли приймати рішення, надав Олександр Копелець-молодший, який після того, як ці ж депутати «поперли» з посади його батька, був, ну надзвичайно рідким гостем на сесіях міськради. Але цього разу прибув, голосував і приніс перемогу вчорашній опозиції.
Також потрібно відзначити наполегливість і цілеспрямованість тієї групи депутатів, які вирішили зняти з посади Фещенка і поставити на його місце Кіптілого. Зізнаюся чесно, не вірив, що вони будуть здатні йти до кінця. Але вони змогли.

«Антикопельці» стали «антидорошами»

Що поставили в провину Фещенку та його заступнику Олені Стадніковій, за звільнення якої теж проголосували?

Передусім Фещенку колеги перестали довіряти через «втрату суб’єктності». Простими словами — через те, що він, на думку депутатів, став маріонеткою в руках свого радника, бізнесмена Віталія Дорошенка.

Тут, звичайно, потрібно згадати, що ще в ті дні, коли Фещенка «на царство» ставили, було відомо, що він удостоївся посади після довгих кулуарних перемовин за участю, як депутатів міськради, так і їх колег із області. І ніхто особливо й не очікував, що Василь Васильович буде самостійною політичною фігурою. Та тоді його кандидатура всіх влаштувала. Але ж політика, вона така, сьогодні влаштувала, завтра вже ні. А усієї правди щодо причин розколу у вчорашній дружній «антикопельцевій» коаліції нам ніхто не скаже. Але ж очевидно, що радник Фещенка Дорошенко таки добряче «дістав» частину депутатів. І вони утворили вже «антидорошівську» коаліцію.

У публічному ж просторі прозвучало наступне.

Перше. Фещенко незаконно одноосібним рішенням призначив озерянським старостою Наталію Синяговську. Незаконність цього рішення Василя Васильовича доведена в суді.

Друге. Фещенко, як головна посадова особа громади, не вжив заходів, аби взяти у власність міста велику капітальну будівлю за адресою Успенська 1. А потім громада не взяла участі в аукціоні на права придбання будівлі. У результаті, торги виграла донька радника міського голови Віталія Дорошенка.
Третє. Фещенко так і не оголосив конкурс на призначення директора міської лікарні, чого вимагали частина депутатів. Зокрема, про це під час попередніх сесій заявляв Василь Кіптілий. Але Фещенко просто призначив директором Володимира Казирода.

Четверте. Фещенко не забезпечив належного громадського обговорення питання щодо потенційного будівництва сміттєпереробного заводу поряд із селом Красне, чим ввів у оману депутатів і викликав збурення серед жителів згаданого населеного пункту.

От за ці порушення депутати Фещенка і звільнили. Звільнили одноголосно, бо інакше б у них не вистачило голосів.

А потім «одним махом» проголосували і за звільнення Олени Стаднікової, а також оголосили конкурс на посаду директора лікарні.

День попікетували

Після бурхливої історичної сесії нібито все затихло. Фещенко і Стаднікова прийшли на роботу, проводили наради, на які опозиційні заступники міського голови не приходили. Опозиціонери, які нібито стали владою, десь зникли.

Але затишшя виявилося оманливим. Наступного дня вхід у кабінет Василя Фещенка загородили кілька чоловіків, які простояли там фактично протягом цілого дня. А підприємець Віталій Булєца, який був найбільш балакучим із захисників Фещенка, постійно наголошував, що вони є представниками громади і захищають владу від людей, які вчиняють незаконні дії.

Але головні події, як стало відомо, відбувалися вже не в стінах Кобеляцької міської ради. 29 березня, тобто через два дні після сесії, на всіх державних сайтах з’явилася інформація, що Кобеляцькою міською радою керує вже не Фещенко, а Кіптілий. У інтернет-виданнях одразу повідомили, що зміни в реєстри внесла реєстратор Кременчуцької міськради Марина Шаблій. І це вже означало фактичну «коронацію» Василя Другого.

Мутна історія із позбавленням мандатів Копельця і Фесюри

Окремо потрібно зупинитися на факті відкликання депутатів Фесюри й Копельця. Про те, що виборча комісія отримала документи щодо позбавлення мандатів, а з цим і права голосу на сесії цих міських обранців під час «революційної» сесії, оголосила голова комісії Лілія Песиголовець. Але на її повідомлення просто не звернули уваги. А перед сесією о сьомій ранку в домі Песиголовець поліцейські провели обшук і вилучили документи щодо Копельця й Фесюри. За абсолютно випадковим збігом обставин санкцію на обшук видала суддя Ірина Омельченко, яка є дружиною одного з головних «революціонерів» заступника міського голови Сергія Омельченка.

Звичайно, залишається ще тим питанням, за що ж партія перестала довіряти Віктору Олександровичу та Олександру Олександровичу. Якщо до Копельця ще можна знайти претензії щодо його ігнорування сесій, то Фесюра на депутатські зібрання ходив, звітував, виборці про нього відгукуються дуже схвально. Але по нинішньому українському законодавству авторитет серед виборців не означає нічого, від слова «зовсім». Як вирішить партія, так і буде. І можна припустити, що хтось із коридорів Кобеляцької міської ради, то й же Дорошенко, зумів домовитися, аби Фесюру і Копельця «викреслили», а на їх місце зайшли «ручні» депутати.

Що далі?

У понеділок 1 квітня в міській раді керували вже вчорашні опозиціонери. У всякому випадку, традиційну нараду проводив Михайло Брейко. Був у міській раді і Василь Другий. Брейко закликав співробітників міської ради спокійно працювати і запевнив людей, що все закінчиться добре.

Кіптілий тим часом повідомив, що втрачена печатка міської ради.

Натомість заступник міського голови Олена Стаднікова, яку ж нібито звільнили, перебуваючи в робочому кабінеті, заявила, що печатка не втрачена.

Василь «Перший» Фещенко із самого ранку поїхав у Полтаву.

Взагалі Василь «Другий» Кіптілий має в Кобеляках репутацію людини не скандальної і здатної домовлятися.

Але чи вдасться йому це зробити у цьому випадку — питання ще те. Надто глибокою видається прірва між двома групами впливу в кобеляцькій політиці. Хоча, повторимося, на те вона й політика, у якій вчорашні попутники стають ворогами і навпаки.

Окрім того, Віталій Дорошенко давно відомий, як людина, яка звикла за будь-яку ціну досягати мети. Інші люди «сірими кардиналами» просто не стають. Так що боротьба за владу в Кобеляках буде продовжуватися. І було б дуже добре, аби вона обмежилася цивілізованими методами, на кшталт судових позовів. Адвокатам тут роботи непочатий край.

Чому все відбулося?

У Інтернеті серед коментаторів подій «гуляє» версія про те, що Кобеляки мимоволі стали полем бою політиків уже обласного масштабу. Один із коментаторів висловив припущення, що це нинішній голова ОВА Пронін «ставить на місце» багаторічного голову Полтавської облради Біленького, з яким дружить Віталій Дорошенко.

Вірогідність цієї версії підтверджує факт публічного повідомлення в соцмережі Фейсбук, у якому Олександр Біленький відгукнувся про кобеляцьких депутатів, як про заколотників.

А ось двоє кобелячан, людей, які один одного не знають, висловили автору іншу версію причини «революції» в Кобеляках.

Звучить ця версія наступним чином:

— Давно було сказано, що не можна жерти в одне рило. Дорош про це забув.

Можливо, так. Але на думку одразу приходить наступне логічне і дуже сумне запитання:

— А в дві, три, десять рил, виходить, можна?

Подобається    0