«Живи, пам’ятай і в спадок передай…»

Нещодавно в Перегонівській ЗОШ І-ІІ ступенів під такою назвою відбулося літературно-театралізоване музичне свято. Члени пошукового загону «Джерело» під керівництвом Олени Колінько, вчительки української мови і літератури, брали участь у історично-етнографічній експедиції учнівської та студентської молоді «Україна вишивана», яка проходила у три тури і ставила перед учасниками завдання: дослідити, вивчити секрети місцевої вишивки, познайомитися із майстринями нашого села та їхніми виробами. Зібраний матеріал систематизували і оформили під такими назвами: «Нашій милій Полтавщині вишиванками цвісти!», «Із бабусиної скрині», «Все життя у шитті і життя, як життя…» Свято стало ніби заключним етапом, підсумком пошукової роботи.
Для кожного з нас найсвятішими є слова Мати, Батьківщина. Адже Батьківщина — це не тільки наша країна, а й рідна домівка, і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя. На нашу українську землю прийшла пора національного відродження, слово «берегиня» набуло глибокого внутрішнього змісту. Це наша оселя, хатина, яка дедалі більше віддаляється від нас в шаленому темпі атомної епохи. Ми повинні зберігати її, не забувати, щоб наша берегиня стала для нас священним місцем. Адже у цій хатині — корінь роду нашого, щось одвічне, як життя, і свіже, яка мамина пісня…
Всі до свята ретельно готувалися. Хотілося передати інтер’єр старої селянської хати з її оберегами. Тому на сцені — піч, біля якої кочерга, рогачі, чавуни, горнята, деркач, дрова, гончарний посуд. На невеличкому столі — рубель, качалка, вугільна праска, праник. На стіні у вишитому рушнику портрет Шевченка. Збоку ослін, застелений рядном.
Нашими гостями були, звичайно, місцеві майстрині-вишивальниці Любов Гриценко, Лідія Біленко, Катерина Вшинівська, Ольга Тригубенко, які нескінченну нитку мистецьку у вишивці, як пісню, зберігають, продовжують, малюють і вишивають. Вони вбирають у себе, у свою душу красу рідної природи, перевтілюючи відчуте в пісню, вишивку, вбрання своєї оселі, свято бережуть традиції нашого народу, сімейні реліквії. Вони принесли свої роботи, щоб показати, а деякі навіть подарувати шкільному музею. Лідія Біленко прочитала власний вірш «А мати вишивала рушники…». Прозвучали пісні у виконанні учениці 8 класу Яни Рило «Рідна хата», «Мамина сорочка», учениці третього класу Валентини Волкової «Рушничок», учнів сьомого класу — «Рушники». Самодіяльний жіночий ансамбль у складі Марії Крайник, Людмили Гончаренко, Світлани Зінченко, Олени Колінько, Олени Шабельник, Лідії Біленко, Любові Полонської виконав пісню «Вишиванка», «Рідна мати моя», «Думи мої…», «Виростеш ти, сину». Чудово їм акомпанувала на баяні Надія Черніцька. Всіх розвеселила гумореска Павла Глазового «Родичі», яку продемонстрували учні 9 класу Юрій Гриценко та Костянтин Шабельник.
Другою частиною свята став ярмарок, якого з нетерпінням всі чекали. Учні 1–9 класів приготували для продажу різні солодощі, оригінально оформили свою рекламу. За активну участь всі класи були нагороджені призами.
Я думаю, що свято запам’ятається надовго. Кожен зрозуміє, що сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до історії та культури, до усвідомлення необхідності збереження традиційного мистецтва. І нехай в наш час вічнозелене дерево народної вишивки збагачується новими паростками.

Подобається    0