Тут був Ленін

Закінчуємо цикл публікацій на тему історії створення, розвитку, а в одному випадку, і знищення кобеляцьких міських парків.

Читачі «ЕХО»  пам’ятають, що почали ми друк низки статей на згадану тему із публікації під назвою «На місці міського парку Перемоги був баштан».

Тоді згадана стаття викликала жваве обговорення. Особливо зацікавила читачів згадка про баштан на місці сучасного парку. Дехто не міг повірити в достовірність цього факту.

Так, редакція теж не має стовідсоткового підтвердження того, що на місці парку вирощували кавуни й дині. Адже ми отримали цю інформацію від краєзнавця Юрія Попруги, який, у свою чергу, використав спогади вже покійного знаменитого кобеляцького хірурга Олега Данильця. І, на жаль, більшість очевидців тих подій уже відійшли від нас. Але подібна версія має право на життя. І ми будемо дуже вдячні за активність усім без винятку, хто має достовірну або хоча б цікаву інформацію про історію міських парків. Адже з оцих спогадів, версій, фотографій і складається історія рідного краю.

Завершити цикл публікацій ми вирішили черговою історією про парк Перемоги.

Цього разу використаємо матеріал, напрацьований місцевими краєзнавцями і зібраний у роботі під назвою «Садово-паркове мистецтво м. Кобеляки».

Цікаво, що зараз у Кобеляках живуть сотні, а можливо вже й тисячі людей, які не пам’ятають навіть того,що на місці сучасного храму Святого Миколая стовбичив пам’ятник Леніну.

Та що там пам’ятник, більшість молоді не знають навіть, ким був чоловік із прізвищем Ленін. Що ж, час і політична доцільність впевнено роблять свою справу. Але ми — не про доцільність, а про історію.

Отже, читаємо краєзнавчу роботу.

......Серед листяних дерев парку Перемоги переважають насадження клена, абрикоса, липи, горобини , акації, дуба. Серед хвойних насаджень — туя.
У середині 19 століття частину території нинішнього парку займала велика Базарна площа, частиною  користувалася  церковна громада Хрестовоздвиженської церкви, освяченої в 1830 році.

У 1936 році, у останній тиждень Великого посту, церкву зруйнували. Після Радянсько-Німецької  війни на це місце був перенесений пам’ятник Леніну.

У 1952-1953 роках на честь річниці Перемоги розпочалося закладення парку.

За викопану посадкову ямку платили 10 копійок

Згадує Радченко Віктор Дмитрович, житель міста Кобеляки, 74 роки: «Після Великої Вітчизняної війни в  1946-50 роках на території нинішнього парку «Перемога» колгоспи району проводили виставки-ярмарки сільськогосподарської продукції. На початку 50-х років розбили парк. У той час я навчався в семирічній школі №3.

Нас, учнів школи, залучали до посадки дерев. Пам’ятаю, що разом зі мною саджали дерева Попруга Василь, Матвієнко Олександр. За кожну викопану ямку нам платили по 10 копійок. Висаджували акації,клени, абрикоси, згодом по периметру була висаджена горобина. Потім під час суспільно-корисної праці ми доглядали за парком. У 1983 році парк був обнесений парапетом із бутового каменю».

Довгі роки кобелячани бачили в центрі парку пам’ятник Леніну.  Згадує Постольник Надія Романівна, жителька міста Кобеляки, 85 років:

«Кобелячани старшого покоління, особливо віруючі, тримали в своїх душах глибоку образу за те, що було зроблено в 30-х роках, і виношували надію і сподівання на встановлення справедливості — повернення храму на історичне місце. На початку 90-х років минулого століття із набуттям незалежності України комуністична ідеологія більшістю населення вже не сприймалася, почалося  масове відродження і будівництво храмів. Не оминула ця хвиля і Кобеляки. Біля пам’ятника Леніну кобелячани проводили масові мітинги, на яких висловлювали вимогу до міської влади — перенести пам’ятник, а земельну ділянку надати церковній громаді для будівництва храму. У цих подіях я брала саме активну участь».

18 лютого 1992 року сесія Кобеляцької міської ради задовольнила колективне звернення віруючих і прийняла рішення про перенесення пам’ятника та виділення земельної ділянки церковній громаді під будівництво храму Святого Миколая.

Чернявський Володимир Семенович, на той час Представник Президента в Кобеляцькому районі, 72 роки:

«Оскільки ця подія відбулася в лютому, а попереду були традиційні ленінські дні, Першотравневі свята, я запропонував виконати рішення сесії в травні. Пропозиція була підтримана і віруючі терпляче чекали відведеного терміну. А вже буквально 10 травня почалися настирливі відвідини райвиконкому з вимогою виконувати рішення сесії. Порадившись, було дано доручення тодішньому начальникові ПМК-69 Проскурні Анатолію Миколайовичу провести демонтаж пам’ятника. Його демонтували 20 травня 1992 року вдень, відкрито при людях».

Постольник Олександр Іванович, на той час головний архітектор району, 55 років.

«Після демонтажу пам’ятника постало питання будівництва храму. На той час проектні інститути церков не проектували. Щоб знайти проект, я разом із священиком отцем Володимиром (Шестов В.О.)  їздили в резиденцію патріарха Московського і Всія Русі Олексія І і підібрали проект храму, подібний до того, який стояв на цьому місці раніше. Полтавський архітектор Фомічов Олександр Павлович після внесення змін виготовив проект сучасного Храму Святого Миколая». У парку, на прилеглій площі проводилися загальноміські заходи: свята, мітинги, осінні ярмарки і таке інше.

Колись, не так уже й давно, в доцифрову епоху, однією із розваг не надто обтяжених інтелектом молодих людей було вишкрябувати ножем чи іншим гострим предметом на лавках чи навіть деревах «філософські» тексти на кшталт «Тут був Вася».

З появою Інтернету, а згодом і соцмереж, особливо Тіктоку, потреба в такій самореалізації зникла. Спостерігаючи за розвитком цифрових технологій, із жахом усвідомлюєш, що досить швидкими темпами зникає  потреба, а з цим і вміння читати та писати. Багато людей просто не хочуть сприймати друковані тексти, підміняючи їх коротеньким відео.

Тому щиро сподіваємося, що наші публікації на тему історії парків Кобеляк допоможуть землякам не втратити здатність читати, а з цим — і мислити. Адже емоційні відео в Тікток за розвиток мислення не відповідають. Там — лише про емоції.

Будемо вдячні за нові ідеї  щодо тем з історії рідного міста та громади, які, на Вашу думку, заслуговують на висвітлення в ЗМІ.

Подобається    0