Кращий педагог живе в Кобеляках
Днями стало відомо, що наш земляк, керівник туристського гуртка Олег Шабалтій, був визнаний одним із кращих в Україні працівників закладів позашкільної освіти. А перед цим він посів перше місце в Полтавській області.
На сайті Кобеляцької міської ради було розміщене лаконічне привітання Олегу Шабалтію з визнанням його роботи на Всеукраїнському рівні:
«Житель міста Кобеляки, керівник гуртка «Юні туристи-краєзнавці» при Кобеляцькій станції юних туристів Кобеляцької міської ради Олег Миколайович Шабалтій став призером Всеукраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників закладів позашкільної освіти «Джерело творчості» та виборов ІІІ місце в загальному рейтингу в номінації «Туристсько-краєзнавчий напрям».
Вітаємо пана Олега з перемогою! Дякуємо йому за те, що він гідно представив не лише Кобеляцьку громаду, а й Полтавщину».
Редакція зв’язалася з Олегом Шабалієм і він охоче поділився секретом свого успіху.
Олег підкреслив:
— У принципі, ніякого особливого секрету й немає. Просто потрібно любити свою роботу і виконувати її професійно. Так, визнання на офіційному рівні — це безумовно приємно. Але набагато приємніше бачити, як «горять» очі дітей, які йдуть, пливуть чи їдуть із тобою в поході. А ще — відкривати для себе та інших неповторну красу нашого рідного краю.
Шабалтій на підтвердження своїх слів розповів історію з реального життя:
— Ходили ми нещодавно в похід до покинутого світлогірського кар’єру. Раніше там добували корисні копалини. Але за десятиліття кар’єр, у якому давно не ведуться ніякі роботи, заповнила вода. Вода та особлива. У ній дуже приємно купатися. Не знаю, можливо й корисно, досліджень не проводив. Але одна з дівчат, із числа тих, які займаються туризмом у нашому гуртку, зізналася, що вже встигла покупатися і в Червоному, і в Середземному, і в Мертвому морях. Але на покинутому світлогірському кар’єрі їй сподобалося найбільше. І красиво тут надзвичайно, і вода якась особлива. Так воно і є. Часто ми десь далеко шукаємо чогось особливого, надзвичайного. А воно, те особливе, знаходиться зовсім поруч, за кілька десятків кілометрів від нас. А заморські дива при перевірці виявляються просто вдалою роботою рекламістів і маркетологів.
Щодо самого конкурсу серед працівників закладів позашкільної освіти, то він проводився в режимі онлайн.
Перед тим у березні поточного року Олег Шабалтій взяв участь в аналогічному конкурсі обласного рівня. Для цього вислав у Департамент освіти два своїх відео-звіти (проведеного заняття і досвіду роботи) та плани-конспекти заходів. І був визнаний кращим у області керівником туристського гуртка.
А після цього в травні йому передзвонили із Департаменту і повідомили, що направили його роботи для участі у Всеукраїнських змаганнях.
Врешті-решт, Олег Шабалтій посів третє місце у Всеукраїнському конкурсі. І це при тому, що він керує туристським гуртком лише три роки. До цього Олег працював вчителем історії в кількох різних навчальних закладах Кобеляцької громади.
Від Пивихи до Диканьки
Хтось із читачів може подумати, що для того, аби стати кращим по професії, достатньо зняти пару відео і написати гарний конспект. Насправді, все не так просто.
Насправді, потрібно дійсно працювати і любити свою роботу. Олег Шабалтій, судячи з тієї кількості походів із дітьми, в яких він взяв участь, свою роботу таки любить. А в результаті — добре її виконує.
За словами педагога, лише за два останні роки юні туристи на чолі з ним побували у двадцяти походах. Причому, випробували себе і як піші мандрівники, і як велосипедисти, і як байдарочники.
Найдовша відстань, яку діти здолали, становить сто кілометрів. Це була велосипедна подорож на гору Пивиха, що височіє на березі Дніпра. На північ юні туристи добиралися до Диканьки аж до знаменитих кочубеївських дубів. А вже Білики, Нові Санжари та інші сусідні громади для них є давно освоєними територіями.
За словами Шабалтія, юні гуртківці просто горять бажанням подорожувати. Їх стримують лише постійні обмеження через епідемію коронавірусу, а потім — війну.
Вчитель говорить, що дуже цікаво спостерігати за поведінкою дітей, які через хибні стереотипи вважаються поколінням, яке й години не може прожити без смартфону та Інтернету. Олег ділиться враженнями:
— Під час походів я не бачу жодної залежності від сучасних гаджетів. Сама подорож, подолання відстані, перепон, які виникають, багаття біля намету, каша, зварена на відкритому вогні, — це займає весь час, викликає шалену хвилю емоцій. Та ніхто й не згадує ні про які смартфони. Просто дітьми, їх вихованням, потрібно займатися, приділяли цьому час — і не буде в них ніякої залежності від цифрових гаджетів.
Після перемоги — на конкурс бурпі
Про те, що Олег Шабалтій був визнаний одним із кращих в Україні керівників туристських гуртків, стало відомо 26 липня.
Отримавши привітання, Олег не став особливо гучно святкувати, а разом із сім’єю поїхав у Полтаву, де взяв участь у змаганнях по виконанню нині модної в Україні вправи «бурпі».
Берпі (бурпі) — універсальна й водночас складна вправа, яка опрацьовує багато основних груп м’язів у твоєму тілі. Вона складається з двох частин: віджимання та стрибка вверх.
Вправу вперше розробив фізіолог Роял Берпі, який використовував її для оцінки фізичної форми в Колумбійському університеті ще в 1930-х роках.
Бурпі-марафон провели в Полтаві. У ньому взяли участь 150 учасників. У основному це були фітнес-тренери та професійні спортсмени.
Адже, згідно з умовами змагань, кожен учасник мав за 50 хвилин зробити 500 віджимань від підлоги і стільки ж стрибків. Кобеляки представляли Олег Шабалтій із сином Єгором.
Олег пройшов усю дистанцію, Єгор — теж, щоправда, хлопчик зробив менше, аніж п’ятсот віджимань від підлоги.
Як розповів Олег Шабалтій, по завершенню змагань їх чекав приємний сюрприз. Пожежні, які чергували на стадіоні, розвернули брандспойт і буквально викупали всіх учасників у прохолодній воді.
Як бачите, стати кращим керівником гуртка досить просто. Потрібно знімати відео, писати конспекти, ходити в стокілометрові походи і п’ятсот разів відтискатися від підлоги.
Додати коментар