Про перейменування Жуків, Комарівки, Канав та Іванівки

Схоже, що черговий етап кампанії по перейменуванню сіл у Кобеляцькій та Білицькій громаді закінчився. Але не буду здивований, якщо через кілька місяців невгамовні перейменовувачі  з Інституту національної пам’яті запропонують перейменувати села Жуки чи Комарівку. Потрібно ж чиновникам якось свою зарплату відпрацьовувати.

Помітив, що протягом ось уже місяця чи навіть двох тема перейменування населених пунктів якось відійшла на задній план. Зараз все більше про сміття пишуть та говорять.

От я й подумав, що можливо в адептів постійного перейменування закінчилися енергія й ідеї, та й вирішив їм неборакам допомогти.

Як відомо, в останню за ліком хвилю перейменування потрапили населені пункти, назви яких нібито пов’язані  з панами та поміщиками, котрі служили російській імперії. Саме через це перейменовувачі й причепилися до Чорбівки та Кунівки.

Ну перейменують їх, а що далі? Проти кого або чого далі воювати? Які назви сіл ще можна стерти з карти України та пам’яті народу?

Є хороша ідея. Пропоную хвахівцям з Інституту нацпам’яті звернути увагу на такі назви, як Жуки та Комарівка.

Негоже, щоб хороше село з хорошими людьми носило назву на честь якихось жуків? А може то шкідливі жуки були? «Майські», приміром. Чи туруни. А якщо не шкідливі, то потрібно назву змінити на більш конкретну. Список варіантів: Корисні Жуки, Українські Жуки, Жуки Сонечки, Жужелиці, Жуки Стафіліни.

Щодо Комарівки, то ця назва теж потребує дошліфовки. Навіть дивно, чому енергійні чиновники з Інституту нацпам’яті до цього часу не ліквідували село,  назване на честь якихось незрозумілих безідейних комах-кровопивць. Можна ж легко перейменувати на, скажімо, Бойова Комарівка. На честь наших бойових комарів, які наводять жах на русню.

Або Канави. Ну що це за назва? Нехай би вже були Окопи. Чи Протитанкові Рови.

Або Іванівка? Чи не на честь руського Іванушки-дурника назване це село? То нехай би хвахівці провели своє розслідування, витратили ще якийсь бюджетний мільйончик на цю конче необхідну справу.

Про Солошине взагалі страшно згадувати. Це ж його могли назвати на честь гоголівської Солохи. А Гоголь, він же при клятому царизмі жив і писав. І всі його твори були на російській мові. Так що назва Солошине, теж якась не благонадійна. Тим більше, що та гоголівська Солоха водилася із усякими там попами і старостами. А вони в ті часи відомо кому служили — російській імперії.

От бачте, як я легко за 10 хвилин усе придумав і обґрунтував. Впевнений, що чиновники із дипломами й зарплатами ще краще за мене із завданням справляться.

А якщо не справляться, то я, Грицько Мотрин, можу їм допомогти. І мені не потрібні ні слава, ні почесті, ні державні нагороди за таку звитяжну працю.
Мені б грошенят трішки підкинути, а то пенсії катастрофічно не вистачає. Я то розумію, що бюджету для таких, як я, не напасешся. Потрібно ж зарплати співробітникам Інституту нацпам’яті платити. Але я за невелику платню із задоволенням із ними співпрацюватиму.

Роботи ж у нас із ними по перейменуванню — непочатий край!

P.S. Для тих, хто сприйняв мою писанину занадто серйозно і вже п’є дорогоцінний корвалол, хочу нагадати, що є такі поняття, як іронія, сарказм. А почуття гумору не потрібно втрачати в жодній ситуації. Будьте здорові.

Подобається    0