Від екосадиби в Кунівці до «Екопарку» в Кобеляках

Завдяки приватній ініціативі в Кобеляцькій громаді можуть відкрити одразу кілька туристичних маршрутів. Перший крок для цього вже зроблено.
Нагадаємо, що кілька років тому Кобеляцька громада стала учасником так званого туристичного кластеру.

Якщо зовсім детально, то у вже далекому 2018 році представники чотирьох районів Полтавської області, а саме — Кобеляцького, Новосанжарського, Решетилівського та Козельщинського, підписали своєрідний меморандум, сенсом якого була заява про наміри спільно розвивати туристичну галузь.

Цитата із документу:

«Сторони домовились про реалізацію спільного проєкту «Туристичний кластер як рушій соціально-економічного розвитку Кобеляцького, Козельщинського, Новосанжарського та Решетилівського районів Полтавської області».

Як правило, подібні суто чиновницькі ініціативи закінчуються однаково — виділенням і тратою певної суми бюджетних коштів без реального позитивного результату.

Щось схоже відбулося і з чиновницьким «туристичним кластером».

Так, скажімо, Кобеляцька міська рада під це провела закупівлі на суму близько 700 тисяч гривень. Зокрема,  у 2018 році купили:

• 26 вересня — надувний моторний човен КМ-300, човен RKM-330, байдарки 4 місні (6 штук) за 191 500 гривень;
• цього ж дня — двигун човновий підвісний за 25 000 гривень;
• 21 жовтня — 10 гірських велосипедів вартістю 70 000 гривень;
• 23 жовтня — 10 комплектів лиж із кріпленнями за 54 000 гривень;
• 26 вересня — Фотоапарат дзеркальний Canon EOS вартістю 13 389 гривень та мініелектростанцію Hyundai 3030 F за 10 995.
• 12 листопада Кобеляцька міська рада оголосила тендер на придбання 10 човнів (каяків) вартістю 173 000 гривень, а 15 листопада — шести човнів (байдарки каркасні тримісні) за 152 400 гривень.

На цьому, в принципі, діяльність по створенню туристичного кластеру і завершилася. Після цього почалася епідемія коронавірусу, потім — кілька років дерибану земель сільськогосподарського призначення, і про туризм, як цілий «рушій» соціально-економічного розвитку, забули.

Цікаво, що в цей же період туризм у Кобеляцькій громаді, як приватна ініціатива, розвивався цілком пристойними темпами. Бази відпочинку «Берег», «Перлина» та інші  приймали гостей із усієї України.

А за бюджетні гроші, тим часом, хіба що примудрилися зберегти «Екопарк». Хоча прибутків у міську казну він як не приносив, так і не приносить. Та й напливу туристів, окрім шкільних екскурсій, там ніколи не було.

Тим більше, цікаво було дізнатися, що в Кобеляки приїжджає ціла група туристів із Полтави.

Перший млинець — не глевкий

Дійсно, 4 травня в Кобеляки на екскурсію приїхали гості з Полтави. Того дня вони побували в комунальному «Екопарку», садибі «Червоний хутір», частувалися в ресторані «ТаТиШо» та милувалися кунівськими краєвидами і пекли вергуни на тамтешній екосадибі, яку облаштувала Ольга Дорофєєва.

Про те, що це була за поїздка, редакції розповіла власниця «ТаТиШо» Ірина Проскура. Вона, як виявилося, і доклала максимум зусиль для того, аби полтавці відкрили для себе Кобеляки, як туристичне містечко.

Ірина розповіла:

— Ви знаєте, що ця людина не місцева. Точніше, вже місцева, та все ж більшу частину життя поки що прожила не в Кобеляках. Але із перших днів свого життя саме на кобеляцькій землі, я, без перебільшення, закохалася в цю місцину. Тут дійсно красиво, тут дійсно комфортно жити. І я ніяк не могла змиритися із тим, що про красу Кобеляк і громади не знають не те, що в Україні, а навіть у Полтавській області. Знають про такі туристичні місця, як Миргород, Диканька, Опішня, Решетилівка, а про Кобеляки — ні. Знають лише, що це центр мануальної терапії. Це — добре, але цього мало. І я вирішила діяти. Додаткове натхнення, стимул для дії отримала після народження сина Івана. Я хочу, щоб і я.ю  і він жили саме в Кобеляках і пишалися цим.
За словами Ірини, вона протягом кількох місяців займалася розробкою потенційних туристичних маршрутів по Кобеляцькій громаді. Вона вже знає про велодоріжку навколо міста, яку безуспішно намагається самотужки облаштувати Юрій Срібний. Безумовно, знає і про краєвиди, що відкриваються із Зміїної гори, і про «потягайлівські джунглі» в заплавах Ворскли. І дуже хоче, щоб про ці місця знали по всій Україні. І не просто знали, а їхали відпочивати саме сюди.

І ось на початку травня поточного року вдалося організувати першу туристичну екскурсію.

Ірина розповідає:

— У мене є подруга в Полтаві. Її діяльність пов’язана із туристичним бізнесом. А для душі вона грає в самодіяльному театрі. Там збираються і займаються мистецтвом дуже різні люди — від чиновників до бізнесменів та айтівців. І кілька разів на рік вони гуртом їздять на екскурсії по різних цікавих місцях Полтавщини. І я умовила подругу, щоб вона, у свою чергу, умовила колег із театру поїхати саме до нас. І вони приїхали. І в мене склалося таке враження, що не пошкодували про свій вибір. До речі, коли ми про це розповіли в Інстаграм, то вже в перший день зібрали 18 тисяч переглядів. Тобто людям із інших міст Кобеляки стали цікавими. Та що там з інших міст. Виявляється, і місцеві люди нічого не знали ні про Червоний хутір у Кобеляках, ні про екосадибу в Кунівці. Та й у «Екопарку» далеко не всі бували. Ну а ми в ТаТиШо спробували так пригостити гостей, щоб у тих з’явилося бажання приїхати в Кобеляки на гастрономічний тур. У нас були і борщ з кропиви, товченики, про які в Полтаві нічого не знають, каша з м’ясом дичини.

Ну, звичайно ж, обід не обійшовся без музики і танців. «Розігрівав» публіку того дня легенда місцевого кобеляцького фольклору Віктор Фесюра. Він звично «запалював» своєю віртуозною грою на гармошці.

Гастрономічні тури, велопробіги та «потягайлівські джунглі»

Ірина Проскура говорить, що в Кобеляцькій громаді дійсно є великий і ще не відкритий потенціал для розвитку туризму. Вона хоче, щоб на громаду працювали і велодоріжка Срібного, і байдарки, якими можна подорожувати Ворсклою.

А ще мріє, щоб одразу після війни відродився фестиваль «Вйо, Кобеляки!». За її словами, організатор і «зірка» того фестивалю Мирослав Кувалдін уже підтримав цю ідею.

За словами Ірини, її ідеї знаходять підтримку і в кабінетах чиновників. Вона каже, що нинішня міська влада висловила готовність сприяти у всіх починаннях бізнесу.

У принципі, так і повинно бути. Приватний бізнес усе зробить сам. Завдання чиновників: у гіршому випадку — не заважати, у кращому — допомагати організаційно.

Якщо в Кобеляках усе складеться саме так, то туристичний бізнес дійсно запрацює. Подивитися в громаді таки є на що.

Подобається    0