Майстер-клас від Володі Малухи

Біличанин Володя Малуха одружився. Одружився, вибравши символічну дату 25 травня. 25 число п’ятого місяця 25 року. Здавалось би, що в цьому особливого? Ну вибрав хлопець таку дату. Хіба він один? Але так можна подумати, якщо не знати історію життя ще зовсім юного Володі Малухи.

У житті кожного із нас трапляються випадки чи моменти, коли ми дуже засмучуємось. Впадаємо в депресію, починаємо скаржитися собі, а то й оточуючим людям, на проблеми і негаразди. Хоча, по великому рахунку, 99 відсотків тих ситуацій, коли люди засмучуються або лютують, не варті навіть того, щоб їх запам’ятовувати.

Але такі ми є — люди, які, як кажуть, «за деревами не бачать лісу» і не вміють відділяти головного від друго- чи навіть третьорядного.
Автор цих рядків хоча й цікавиться філософією та психологією, медитує і трішки займається йогою, теж підвладний емоціям.

І в моєму житті трапляються моменти, коли засмучуюсь чи починаю гніватися. А деякі ситуації здаються складними і важкими.

І тоді починаю згадувати людей, які дійсно вражають силою духу та жагою до життя. Біличанин Володя Малуха — один із таких людей. І це не дивлячись на те, що хлопчині лише 26 років.

Про те, як Володя Малуха, попри тяжку хворобу, від якої потерпає від народження, не втрачав часу і оптимізму й показував приклад людям, які нібито вважаються здоровими, на сторінках «ЕХО» писали вже неодноразово. Але потім кілька років не згадували про цього хлопчину. За цей час в житті його і держави Україна відбулися грандіозні зміни.

100 тисяч для ЗСУ

Коли почалося повномасштабне вторгнення рашистської федерації, Володя Малуха, як завжди, не втрачав часу і не піддався страху та розгубленості. Навпаки, він з усіх сил підбадьорював оточуючих. Навіть у перші дні війни, коли ворог стояв буквально під стінами Києва та Харкова, Володя продовжував вірити в Перемогу.

А через кілька місяців після початку війни знайшов себе у волонтерському русі.

За словами Володі, додатковим поштовхом до дії стало те, що був мобілізований один із його товаришів. І він потребував допомоги в придбанні важливого спорядження. І Малуха миттєво увімкнувся в процес збору коштів для свого друга. Звичайно ж, у нього все вийшло вдало, необхідну суму назбирали.

А потім доля знову звела Володю Малуху із його шкільною вчителькою Оленою Пастернак, яка за роки війни вже стала ледве не легендарним білицьким волонтером.

Володя згадує:

— Я Олену Валеріївну пам’ятав і поважав завжди, навіть після закінчення навчання. Вона була для мене, та й не тільки для мене, більше, аніж вчителькою. Вона стала другом. Але після школи із зрозумілих причин ми стали спілкуватися менше часу. Та й вона виїхала на роботу за кордон. А от коли почалося повномасштабне вторгнення рашистів, я про неї згадав. І через Інтернет дуже швидко дізнався, що вона повернулася в Україну із початком бойових дій і займається волонтерством. Звичайно ж, я почав із нею співпрацювати. І з ким же, як не з Оленою Валеріївною.

За роки повномасштабної війни Володя Малуха провів кілька успішних зборів. Загальна сума акумульованих ним пожертв уже перевищила 100 тисяч гривень. Як правило, Володя перераховує зібрані суми одній із бойових бригад. У інших випадках разом з колегами-волонтерами купляє і відправляє на фронт бійцям необхідне їм спорядження.

А недавно, завдяки сприянню Олени Пастернак, Володя Малуха отримав офіційний статус волонтера.

22 фільми

Але життя продовжується, і в ньому є місце не лише волонтерству.

Так у житті Володі Малухи з’явилася Таня.

Хлопець згадує:

— Завдяки виходу в світ кількох телевізійних передач, де я був основним персонажем, до мене прийшла певна популярність. Про мене дізналися по всій Україні. І, звичайно ж, з’явилися нові знайомства. Тим більше, що я регулярно веду відеоблог.

Виявилося, що за життям Володі спостерігає і дівчина Таня з Дніпра. Він звернув на неї увагу і написав першим.

Каже:

— Вона видалася мені дуже схожою на іншу людину, яка сиділа поруч зі мною на зйомках телепередачі. Швидко стало зрозуміло, що то була не Таня. Але після цього взаємний інтерес не зник. Точніше, інтерес був швидше в мене. Адже я написав Тані першим. Просто взяв і поздоровив із Новим роком. Але вона не відповіла. А потім я на своєму інтернет-каналі попросив своїх підписників порадити, який фільм краще подивитися на вечір. І першою відповіла Таня. Вона надіслала цілий список фільмів. Пам’ятаю, як зараз, у списку було 22 фільми.

Так почалася нова, більш активна фаза спілкування між Володею і Танею.

А потім хлопець напівжартома запропонував:

— А приїжджай до мене в гості.

А вона взяла й приїхала. Хоча й не одразу. А потім приїжджала ще кілька разів. Хоча сама Таня народилася і виросла в передмісті Дніпра, але вчилася в Полтавському національному університеті імені Короленка. Здобувала там педагогічну освіту.

Коли почалася повномасштабна війна, Володі довелося звично втішати і заспокоювати й Таню.

Зрештою, стосунки переросли в романтичні. І Володя вчергове пожартував:

— А давай одружимося.

А вона взяла й погодилася. Про те, що хлопець і дівчина вирішили побратися, не знали навіть їх найближчі родичі.

Володя сміється, згадуючи:

— Для всіх наше рішення було шоком. Знав про дату одруження лише один чоловік на світі — мій вітчим, який возив нас у Кобеляки в РАГС, де ми подавала заяву.

Зараз Володя і Таня Малухи живуть сімейним життям. Вона працює помічником вихователя в кобеляцькому дитсадку «Золотий півник». Він намагається заробляти в Інтернеті на криптовалюті та веде курси по маркетингу.

Єдине, що втрачено за роки війни, так це заняття музикою. Володя каже:

— Не пишеться. Ні вірші, ні музика. У перші дні одного вірша написав і все.

Напевне, повернуся до творчості вже після Перемоги.

А таки повернеться. Малуха — він такий. Він фору дасть мільйонам нібито здорових, але чомусь нещасних людей.

Подобається    0