Перейменовану Сухинівку можуть знову перейменувати

Ймовірність того, що кільком перейменованим населеним пунктам Кобеляцької громади повернуть їх колишні назви, існує. Хоча вірогідність того, що це відбудеться, надто мала. Адже для цього комусь доведеться судитися із Верховною Радою України.

Про необхідність перевірки законності перейменування сіл Сухинівка, Кунівка і Леваневське вкотре заявив депутат Кобеляцької міської ради Ігор Проценко.

Ігор Андрійович відомий, як принциповий і послідовний противник несправедливого і незрозумілого перейменування Сухинівки й Кунівки. Щодо Леваневського, то ні в Проценка, ні в жителів цього села ніколи ніяких запитань не було. Всі погоджувалися, що ситуація, коли маленьке село на Полтавщині назване на честь радянського льотчика поляка Сігізмунда Леваневського, є ненормальною.

І от навіть після того, як Верховна Рада України своїм рішенням де-юре і де-факто узаконила перемейнування Сухинівки на Полісся, Кунівки — на Рідне та Леваневського — на Татарщину, дискусія навколо цього процесу не завершилася.

Ігор Проценко нагадав:

— Нагадую колегам-депутатам і громадськості, що і я, і група інших депутатів завжди говорили про те, що жителі сіл Кунівка, а особливо Сухинівка, виступають проти змін назв населених пунктів, у яких вони проживають. Люди й на сесію приходили, і групові звернення писали. Але до їх думки, на жаль, не прислухалися. Між тим, у Білицькій громаді, де у влади і в людей є оте, що відрізняє справжніх чоловіків (від редакції: найімовірніше мова йде про тестикули) не захотіли перейменовувати їх села Чорбівку та Марківку. І нічого, живуть собі, ніхто не вмер і нікого не покарали. Я консультувався із депутатами Полтавської обласної ради. Вони сказали, що в разі, якщо міська рада не проголосує за перейменування, ніхто цього робити не буде.

На що головуючий на сесії Василь Кіптілий запитав:

— А хто це із обласної ради вам таке говорив? Можна трішки більше конкретики?

Проценко не захотів називати прізвищ депутатів, які розділяють його позицію щодо перейменування. Натомість він продовжив аргументувати.

Проценко заявив:

— Але в цій ситуації із перейменування Сухинівки є ще один нюанс. І він принципово важливий. На сайті Верховної  Ради посилаються на рішення Кобеляцької міської ради, яка нібито голосувала за перейменування Сухинівки. А я чітко пам’ятаю, що ми не голосували за це.

Від редакції: додатковим підтвердженням правдивості слів Проценка є й інформаційне повідомлення, розміщене в тижневику «ЕХО» 12 вересня 2024 року. Воно мало промовисту назву «Кобеляцькі депутати не винесли на сесію питання про перейменування сіл». У статті мова йде про те, що під час засідання профільної депутатської комісії від 10 вересня 2024 року депутати не проголосували навіть за те, щоб виносити питання про перейменування на розгляд чергової сесії.

Ігор Проценко продовжив:

— Я одразу звернув увагу, що на опублікованому «нібито» рішенні Кобеляцької міської ради немає ні номера документа, ні печатки, ні підпису. От і робимо висновок, що парламент, голосуючи, посилався на документ, якого не існує в природі. Нічого мені не відомо й про те, щоб Полтавська обласна військова адміністрація приймала якесь своє рішення щодо перейменування Сухинівки. А раз так, то Верховну Раду хтось свідомо чи несвідомо увів у оману. І рішення парламенту — незаконне.

Зважаючи на серйозність ситуації, депутати запропонували колезі звернутися до апарату міської ради із офіційним запитом. Після цього почнеться перевірка усієї документації по перейменуванню.

І якщо виявиться, що Верховна Рада, приймаючи свою Постанову, посилалася на рішення, якого ніколи не існувало, то…

Що можливо відбудеться після «то», редакція запитувала у фахового юриста, теж депутата Кобеляцької міської ради Сергія Галушка.

Сергій Станіславович прокоментував:

— Так, Ігор Проценко чи будь-хто інший, як громадянин України, зможе оскаржити Постанову Верховної Ради України в суді. Потрібно буде звернутися до Адміністративного суду, швидше за все — київського, за місцем реєстрації відповідача, у даному випадку — українського парламенту.

Цікаво буде спостерігати за процесом «Ігор Проценко проти Верховної  Ради України».

Чи буде в Ігоря Андрійовича чи когось іншого шанс виграти? Якщо звернутися до суду — так. Якщо не діяти — шансу не буде.

Але тут є один цікавий нюанс. І він полягає в тому, як можна легко маніпулювати «волею народу» і, водночас, підтвердженням старої, як світ, тези про те, що народ, а в даному випадку більшість жителів Сухинівки, ніколи і нічого не вирішували. А вирішувала завжди меншість, а не більшість.

Пояснюю. У процесі перейменування населених пунктів Кобеляцької громади проводилося опитування на  так званій платформі електронної демократії ЕДЕМ.

Висловлю свою суб’єктивну думку щодо недолугості цієї платформи, як інструменту демократії. Завжди так вважав і не маю підстав змінювати свою точку зору.

Так от, на цьому «супердемократичному» едемі, яким вміє користуватися абсолютна меншість українців, зафіксовано, що опитування громадськості по перейменуванню «Суханівки» було проведене в серпні 2024-го року. І в ньому взяли участь «аж» 13 респондентів. І за «Суханівку» висловилася одна людина, а за «Полісся» «аж» 12.

І от може статися так, що долю назви цілого і немаленького за сучасними українськими мірками села, вирішили 12-ть нікому невідомих чоловік.

Отака вона штука  — демократія.

Подобається    0