Свій пліт Костянтин Капацій виготовляв 8 років

Власноруч виготовлене судно лише нещодавно отримало назву. Пліт вирішили назвати «Тортіла».

Взагалі, нині нікого не здивуєш ніяким транспортним засобом. У тому числі, в Кобеляках. По дорогах їздить величезна кількість автомобілів, навіть на електричній тязі. Та й на водоймах «гасають» різноманітні катери, моторні човни, водні мотоцикли.

Як пожартував не так давно один із кобелячан:

— Аби не пряма заборона під час війни, то вже б і літачки над містечком кружляли.

Так воно і є. При наявності певної кількості грошових знаків нині можна купити будь-що. Навіть те, що не дозволено законом. Просто доведеться заплатити дорожче.

І якщо є попит, то ринок його миттєво задовольняє.

Та водночас закони суспільства споживання ніколи не зможуть витіснити із людського життя мрії й бажання про щось особливе унікальне, виготовлене в одному єдиному екземплярі і власними руками. Саме такі речі нині привертають увагу.

От, скажімо, в тих же Кобеляках давно не звертають особливої уваги на те, хто і на якому скутері чи водному мотоциклі носиться плесом Ворскли. І, водночас, увагу відпочивальників незмінно привертає саморобний катамаран. Його фотографують, знімають відео, виставляють на своїх сторінках у соцмережех. І це при тому, що, за словами власника плота, зробленого у форматі катамарана, він витратив на виготовлення такого оригінального судна не більше 20 тисяч гривень. Щоправда, створював свій унікальний плавзасіб дуже довго — цілих вісім років.

Пліт — це мрія родом із дитинства

Власником плота, який зараз можна побачити на Ворсклі, є кобелячанин Костянтин Капацій. Чоловік не є уродженцем нашого містечка. У Кобеляки він приїхав уже в дорослому віці. Але більшу частину свого свідомого життя провів саме в цьому містечку. Тут же і втілив у реальність свою давню мрію про власний пліт.

Костянтин згадує:

— Моє дитинство минуло на берегах Іртиша в Казахстані. Там, під час дитячого відпочинку на березі річки, я любив спостерігати за баржами. За тим, як повільно вони пливуть по річці, як там живуть люди — готують їжу на мангалах, перуть і розвішують білизну, вудять рибу прямо із судна. І мені теж хотілося ось так неспішно кудись пливти. Саме пливти, не їхати, не летіти. І саме так — повільно. Напевне, це якесь кармічне бажання про саме такий стиль життя. Знаєте, колись наш земляк Мирослав Кувалдін дуже гарно сказав про музику «реггі», яку він грав і грає: «Реггі — це музика лінивих і мудрих народів». Не перевіряв, можливо, це хтось інший сказав, а Джон повторив, але сказано дуже гарно і, на мою, думку вірно. От пліт, який я зробив, — це не просто засіб для пересування водоймою. Це стиль життя, коли нікуди не поспішаєш. Я взагалі спершу навіть не планував встановлювати на пліт ніякого двигуна, аби він просто плив за течією. Але, як виявилося, на Ворсклі в більшості місць течії немає. Я б просто стояв на місці. Тому встановив на пліт бензиновий двигун. Всього на шість «конячок». А потужніший просто не потрібен. Куди поспішати? Ну пронесешся ти по річці на швидкісному човні чи мотоциклі... І що ти бачиш, що встигаєш? Швидше доїхав із точки «А» і точку «Б»? Ну й що? А тут ми пливемо, любуємося краєвидами, спілкуємося з друзями. І ніхто нікуди не поспішає, всі все встигають.

Собівартість плоту — не більше 20 тисяч гривень

Робити пліт у формі катамарана Капацій почав ще в далекому 2016 році. Чому так довго тривали роботи? Костя, сміючись, пояснює:

— Та тому, що стиль такий. Ніхто і нікуди не поспішає.

Ідея такого плавзасобу не є унікальною. У Інтернеті можна знайти сотні роликів про подібні плоти. На одному із них його власник навіть здійснив подорож із Балтійського до Середземного моря.

Коли Костянтин починав робити пліт, то планував дійти на ньому до Чорного моря.

Працював у основному сам. У роботі допомагав син Андрій, а ще друзі й однодумці Володя Горбенко із Кобеляк та Володя Калакуцький із Гарбузівки. Вони ж привозили дуже дешеві будматеріали. Горбенко із Дніпра доставив 200‑літрові бочки з-під епоксидної смоли, Калакуцький привіз дошки.

Капацій говорить:

— Найдорожче, наскільки я пам’ятаю, коштували листи фанери. Бо вони нові були. А так, 14 бочок, котрі є основою плота, обійшлися в тисячу гривень із гаком. Тут двигун «Сузукі» коштує дорожче, аніж всі матеріали на пліт.

На самому плоту, довжина якого становить сім метрів, а ширина — два із половиною, вільно розміщується компанія із десяти чоловік. За слова Капація, теоретично пліт здатен везти навіть мікроавтобус.

Найкращий пляж — у Гарбузівці

За день подорожі можна спокійно дійти до Лучок і повернутися. Що власне і регулярно роблять Костя і компанія. А ще з ними дуже любить подорожувати спанієль Мітька. Він абсолютно не боїться води, навпаки, залюбки плаває у водах Ворскли разом із власником.

Як говорить Капацій, Ворскла і її береги ще зберегли свою первісну красу. А глибина річки поряд із Гарбузівкою і нижче по течії нерідко досягає шести метрів.

Окремо мандрівник на плоту відзначає чистоту і порядок, які доводилося бачити на так званих сільських пляжах.

Костянтин пояснює:

— Найбільше мені і не лише мені подобається гарбузівський пляж «Баня». Не знаю, хто його так назвав, але порядок там ледве не зразковий. Є футбольне поле і волейбольний майданчик. Гарний пляж і поряд із Гайовим. Він невеличкий, але дуже затишний. І скрізь чисто. У Кобеляках на пляжах сміття набагато більше. Я думаю, що все через людський фактор. У селах люди все власноруч облаштували. А в Кобеляках то влада щось робить, то бізнесмени, які торгують біля пляжів. А більшості відпочивальників — начхати. Тому й смітять. Ну і в селах всі один одного знають, будеш себе погано поводити — швидко проведуть роз’яснювальну роботу.

Назва вже є, черга — за сонячними панелями

Перший спуск на воду плота відбувся в серпні 2024 року. І мандрували на ньому аж до кінця жовтня.

Але аж до серпня 2025‑го у плавучого судна не було назви. Капацій навіть оголошував конкурс на кращу назву для плота.

Були різні варіанти: від «Трамвая Бажання» до «Кон-Тікі». Але, зрештою, була прийнята назва, яку нещодавно запропонував інший кобелячанин Дмитро Омельяненко. Він сказав:

— Пропоную назвати «Тортіла». Як черепаху із казки. Вона мудра і нікуди не поспішала.

На цьому й погодилася. У найближчій перспективі — встановити на «Тортілу» сонячні панелі й двигун на електричній тязі.

А далі — подорожувати і нікуди не поспішати.

Подобається    0