Як Горбачов у Кобеляках вибори організовував

Житель Харківщини спробував змусити кобеляцьку владу провести в громаді вибори. На жаль чи на щастя, йому це не вдалося.

Далеко не всі жителі громади знають про існування такої собі платформи електронної демократії EDEM. Між тим, вона існує і діє. І за допомогою саме неї було закладене законодавче підґрунтя для перейменування кількох сіл громади. У свій час на ЕДЕМі зареєструвалися і проголосували за перейменування Кунівки  35 чоловік, Леваневського — 9, Сухинівки — 13.

Зрозуміло, що в цих населених пунктах проживають кілька сотень людей. Але більшість із них навіть не знали, що їх села перейменовують. Але ж опитування було проведене? Було. Людей запитували? Запитували? Пропозиції нових назв були? Були. Все. Демократія торжествує!

Ну це так, до слова, зайве розвіювання міфу про те, що в цій та інших державах щось вирішує більшість. Насправді ж більшість просто використовують для того, щоб прийняти рішення, потрібне меншості.

Б’юся об заклад, що більшість не знала про те, що в липні проточного 2025 року в Кобеляцькій громаді пробували організувати проведення виборів.

На вже згадуваному ЕДЕМІ була зареєстрована петиція, подана громадянином України Миколою Горбачовим.

Цей громадянин звернувся до Кобеляцької міської ради із пропозицією провести вибори.

Горбачов навіть пропонував владі варіант фінансування виборчого процесу. Ось цитата із його петиції: «Кошти на організацію виборчої кампанії зібрати за допомогою призначення реєстраційного внеску в розмірі 200 гривень (як то збираємо на допомогу ЗСУ)».

Микола Горбачов подав свою петицію  2 липня 2025 року.

Згідно із Положенням про електронні петиції, що існує в Кобеляках, протягом місяця за подану харків’янином пропозицію мали проголосувати 200 чоловік. І тоді б її винесли на сесію міськради.

Але минув місяць і за пропозицію Горбачова проголосували «аж» нуль чоловік.

Причина банальна — про петицію ніхто не знав. Тобто інформацію про неї не тиражували ні офіційні органи, ні ЗМІ. Хоча, можливо б, бажаючі погратися у вибори під час війни таки знайшлися б.

Це, знову ж, до слова, про важливість розповсюдження інформації. Теоретично, якщо буде потрібно, влада чи будь-хто інший, хто розуміється на сучасних технологіях, може розмістити потрібну меншості петицію, нашкребти 200 голосів і прийняти рішення, про яке більшість не знатиме.

Звичайно, вищенаведена теза є в кобеляцьких реаліях виключно авторською сентенцією. І поки що немає підстав підозрювати нинішніх кобеляцьких керівників у якихось зловісних таємних намірах. Але ж часи, люди та їх наміри мають здатність змінюватися.

Щодо петиції Горбачова, то Тетяна Тимошенко, яка в міськраді відповідає за комунікацію із громадськістю, пояснила, що в разі, коли подана пропозиція не набрала потрібної кількості голосів на свою підтримку, її розглянуть, як звичайне звернення громадянина і дадуть на нього відповідь.

За словами Тимошенко, Микола Горбачов, як представник громадської організації «Народна ініціатива», регулярно подає різноманітні петиції. А їх регулярно не підтримують.

До речі, на сайті ЕДЕМ була на розгляді ще одна цікава петиція.

Мирон Галенок пропонував створити у Кобеляцькій громаді комунальну службу знайомств. Його інціативу підтримала лише одна людина – сам автор.

Подобається    0