На місці Нехворощанського монастиря виявили давні артефакти

На межі Полтавської і Дніпропетровської областей триває археологічна експедиція.

Дослідження на місці колишнього Нехворощанського монастиря проводять працівники Дніпровського національного історичного музею на чолі з директором Олександром Старіком, науковцями, викладачами та студентами Дніпровського національного університету, Університету митної справи та фінансів, Дніпровської політехніки.

Як пояснили дослідники, Нехворощанський монастир має виняткове значення, оскільки тут збереглися культурні шари від могильника неоліту (V тисячоліття до нашої ери) і поселення доби пізньої бронзи до артефактів XVII-XIX століть.

Учасники експедиції уже встигли похвалитися декількома знахідками: рідкісною мідною монетою номіналом 4 копійки XVIII століття, крем’яними знаряддями, керамікою культового призначення, козацькими шпорами. Ці та інші артефакти поповнять археологічний фонд Дніпропетровської області.

Зі слів Олександра Стріка, історична пам’ятка дозволяє простежити історію краю буквально на тисячоліття. Дослідники намагаються не лише обстежити культурний шар монастиря, а й зрозуміти фортифікаційні особливості: як будувався вал, наскільки глибоким був рів і які ворота були головними.

Експедиція триватиме місяць, протягом двох тижнів працюватимуть студенти. Дослідження офіційно погоджені на національному рівні. Знахідки археологи передадуть у Інститут археології.

Для довідки. Нехворощанський монастир Успіння Пресвятої Богородиці — чоловічий монастир, що існував від 1670-х років до 1799 року поблизу Нехворощі, на землях Вольностей Війська Запорозького.

Монастир заснований водночас із містечком Нехворощею втікачами із Поділля. Розташовувався на лівому березі Орелі на землях Орільської паланки Вольностей Війська Запорозького Низового, підлягав юрисдикції січового храму Покрови Пресвятої Богородиці. З цих причин називався також «Військовим» та «Заорільським».

Наприкінці XVII століття був зруйнований під час нападу татар. Соборний Успенський храм згорів, після чого існувала лише невелика каплиця.

Монастир відновили 1714 року. Згодом до монастиря перенесено Миколаївську церкву з одного із островів біля Царичанки. Пізніше збудовано нову тризрубну однобанну Успенську церкву, а також келії для монахів.

Монастирем опікувався Кіш Війська Запорозького, ченцями ставали відставні козаки-запорожці. Монастир вважався військовим і мав повинності на користь Війська Запорозького. У монастирі були шпиталь, козацький цвинтар, на якому був похований кошовий отаман 1747 року Павло Козелецький. Ліквідований 1799 року.

Подобається    0