Пам’ятаємо повсякчас, згадуємо поіменно
Не так давно Кобеляцька міська рада на своєму сайті створила розділ під назвою «Герої не вмирають». На віртуальних сторінках розміщені фото та біографії полеглих на війні земляків. Редакція вирішила підтримати ініціативу. Адже далеко не всі користуються послугами сайту міськради. А пам’ятати і згадувати про тих, хто поклав своє життя в ім’я захисту інших, повинні всі.
Одразу потрібно наголосити, що список полеглих, на жаль, ще буде поповнюватися.
Окрім того, в списку розміщені і прізвища людей, які не були уродженцями саме Кобеляцької громади. Але доля розпорядилася так, що їм судилося навічно спочити саме на кобеляцькій землі. Ці воїни поховані на місцевих кладовищах.
БРАГІН ВІТАЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Дата та місце народження: 1995 року народження
Дата і місце загибелі: 25 листопада 2023 року в районі н.п. Кринки, що на Херсонщині
Військове звання: матрос
Віталій був призваний третім відділом Полтавського РТЦК та СП Полтавської області на військову службу, служив водієм-електриком відділення самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї.
Матрос Віталій Брагін загинув 25 листопада під час виконання обов’язків військової служби в районі населеного пункту Кринки, що на Херсонщині.
Поховали військовослужбовця з усіма почестями на міському кладовищі.
БОГДАНОВ БОГДАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
Дата та місце народження: 26 листопада 1991 року в селищі Білики колишнього Кобеляцького району
Дата і місце загибелі: 29 жовтня 2022 року поблизу н.п. Водяне Волноваського району Донецької області
З 1997 року по 2006 рік навчався в Кунівській середній школі, по закінченню якої здобував освіту в Полтавському аграрному технікумі.
Проходив військову строкову службу з травня 2010 року по січень 2011 року.
Після демобілізації працював на відгодівельному комплексі «Ясні Зорі» в селищі Білики. У 2020 році здобув професію помічника бурильника свердловин на нафту та газ і працював у ТОВ «Альтком».
Проживав у с. Галі-Горбатки. Призваний до Збройних Сил України 7 вересня 2022 року третім відділом Полтавського РТЦК та СП.
Загинув Богданов Богдан Володимирович від отриманих поранень, не сумісних із життям, 29 жовтня 2022 року під час виконання бойових дій поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області.
Похований у селі Галі-Горбатки.
БЛОЩИНСЬКИЙ РОМАН АНАТОЛІЙОВИЧ
Дата та місце народження: 12 січня 1973 року в державі Киргизія.
Дата і місце загибелі: 13 грудня 2022 року біля н. п. Білогорівка Луганської області
Військове звання: старший солдат
З 1986 року родина переїхала в Україну, м. Кобеляки. По закінченню Кобеляцької загальноосвітньої школи № 3 навчався в Кобеляцькому СПТУ 43.
Служив у лавах Радянської Армії, був старшим моряком. Після служби працював у державній службі охорони м. Кобеляки, звідки був переведений у місто Горішні Плавні. Працював у Кременчуцькій виправній колонії № 69, звідки пішов на заслужений відпочинок. Будучи на пенсії, працював на заводі ГОК.
На початку жовтня 2022 року призваний на військову службу до ЗСУ Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Горішні Плавні.
Загинув 13 грудня 2022 року внаслідок танкового обстрілу біля населеного пункту Білогорівка Луганської області. Був компанійським, приязним, завжди приходив на допомогу.
Похований на міському кладовищі. На адмінбудівлі Кобеляцької гімназії № 3 встановлено меморіальну дошку.
БІЛЕЦЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
Дата та місце народження: 5 травня 1974 року, с. Хотень-2, Із’яславського району на Хмельниччині
Дата і місце загибелі: 1 жовтня 2022 року, н. п. Біла Криниця Баштанського району Миколаївської області
Військове звання: Молодший сержант
Нагороди: Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» нагрудний знак «Учасник АТО»
З 1995 році разом з родиною переїхали в с. Шенгури колишнього Кобеляцького району Полтавської області. Працював трактористом у радгоспі «Передовик», згодом — у СФГ «Емануіл».
З липня 2015 року по жовтень 2016 року брав учать у АТО на сході України.
З березня 2022 був призваний для проходження військової служби під час загальної мобілізації, танкіст.
Поблизу населеного пункту Біла Криниця Баштанського району Миколаївської області 1 жовтня 2022 року екіпаж, у якому перебував Микола Білецький, потрапив під російський обстріл. Понад вісім місяців родина не мала підтвердження загибелі Миколи. Його вдалося ідентифікувати за зразками ДНК.
Похований у селі Шенгури. На адмінбудівлі Шенгурівського навчального закладу встановлено меморіальну дошку.
ВАСЬКО МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ
Дата та місце народження: 2 квітня 1984 року в с.Лучки колишнього Кобеляцького району, Полтавської області
Дата і місце загибелі: 13 липня 2024 в районі н.п. Красногорівка, Покровського району, Донецької області.
Навчався в Сокільській ЗОШ І-ІІ ступенів. Після закінчення школи працював у підсобних господарствах жителів с. Лучки. У роботі був відповідальним, совісним. З повагою ставився до жителів села, був простою, порядною людиною: товариський, доброзичливий, життєрадісний, веселий жартівник.
Був мобілізований у травні 2024 року. Служив кулеметником 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. За час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку. Обов’язки військової служби виконував з відповідальністю. Завжди був ввічливий та чуйний, проявив мужність, стійкість, рішучість. Був вірний військовій Присязі та українському народу!
Загинув, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності та недоторканості України, 13.07.2024 в районі н. п. Красногорівка, Покровського району Донецької області.
Похований у селі Лучки на сільському кладовищі.
ВИННИК МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ
Дата та місце народження: 3 травня 2000 року в м.Кобеляки
Дата і місце загибелі: 25 червня 2024 року, Донеччина
Військове звання: молодший лейтенант
Нагороди: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)
Максим ріс у люблячій родині. Закінчив 9 класів ОЗ «Кобеляцький ліцей № 2 імені Олеся Гончара». Далі отримав професію тракториста-слюсаря у Кобеляцькому аграрно-професійному ліцеї, який завжди згадував як найкращі роки свого навчання.
Подальше навчання продовжив у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Саме тут прийняв рішення закінчити військову кафедру, уже під час війни.
Останнім місцем роботи було відділення Нової пошти № 28 у місті Полтава, звідки його і призвали захищати нашу державу.
Максим з почесними відзнаками пройшов військовий вишкіл у Львові. Далі його служба продовжилась на Донецькому напрямку.
25 червня 2024 року командир розвідувального аеромобільного батальйону, молодший лейтенант Максим Винник загинув, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, даючи відсіч ворогу на Донеччині.
Похований на міському кладовищі.
Додати коментар