Михайло Лисак видав свою шосту книгу

Восьмидесятирічний житель села Жуки попри поважний вік продовжує творити і вести активний спосіб життя.

14 жовтня відомий далеко за межами Кобеляцької та Білицької громад уродженець села Жуки Михайло Лисак відзначив своє восьмидесятиріччя. Із ювілеєм його щиро привітали всі учасники громадських організацій «Літератор», «Кобеляцьке земляцтво», «Кобеляцький краєзнавець».

А сам Михайло Олександрович на свій ювілей приготував подарунок як собі, так і всім любителям поезії та прози.

Днями у видавництві «Астрая» вийшла в друк книга «Ключі до душі».

До творчості Михайла Олександровича я звертаюся не вперше. Написав ряд рецензій, публікацій у електронних і друкованих ЗМІ.

Із 130 книг моїх земляків, що побачили світ за останні 15 років, — п’ять належить жителю села Жуки Михайлу Лисаку: «Крига скресла», «Срібний міраж», «Мелодія дощів», «Бути собою», «Візерунок долі». Ім’я Михайла Олександровича Лисака занесено до Книги творчої слави, він володар почесного звання «Творча особистість», нагороджений грамотою Полтавської обласної ради, громадської організації «Літератор». Активно приймає участь у роботі громадських організацій «Кобеляцький краєзнавець», «Кобеляцьке земляцтво», «Літератор», «Ветеранська дружба».

Народився поет 14 жовтня 1945 року в Лебіхівці Глобинського району в родині селянина.

У зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС, у 1959 році сім’я Лисаків переїздить у Жуки, що на Кобеляччині. Після служби в Грузії, Михайло Лисак навчається в Полтавському сільськогосподарському інституті за спеціальністю «зоотехнік».

Працював у Кобеляцькому районі. Був завідуючим свинокомплексом, головним зоотехніком, головою сільради. Захистив дисертацію в Москві на вчену ступінь кандидата сільськогосподарських наук.

Вірші Михайла Олександровича Лисака — невеликі за обсягом. Як правило, це 8 чи 12 римованих рядків. Поету вдається привернути увагу слухачів своєю харизмою, талантом, вмілим декламуванням віршів. Часто він читає їх на пам’ять.

Про що його вірші? Про життя.

Він наголошує, що «потрібно розрізнять, не дивлячись на втому, мале — в великім, а велике — у малому».

Виростивши сам трьох синів, Михайло Олександрович написав у одному з віршів: «Дорослі діти йдуть по батьківському полю…, але у кожного із них своє життя».  «Щасливі є батьки, інші сивіють рано, така ціна за промахи і помилки».

А всім землякам, і малим, і дорослим, поет дає своєрідну настанову:

«Іти до правди, істини, до сяйва мрій,
Щоб кожний день 
тобі запам’ятавсь, як свято,
А не вдається щось — 
за когось порадій!»

Подобається    0