Ваша єдина таємниця
Напевне, ще й до цього часу є люди, які наївно думають, що в епоху цифрових технологій у них є якісь особисті таємниці.
Думаю, що зберегти якусь таємницю про себе зараз можна лише одним способом. А саме — не користуватися смартфоном і не мати рахунку в банку.
У іншому випадку, про вас знають все, або майже все — від місця перебування в будь-який момент часу і до кількості грошей на вашому рахунку.
А все те, що зветься вашими персональними даними, конфіденційною інформацією, вже давно тричі перепродано як приватним структурам, так і іноземним розвідкам.
Одразу втішу, більшість із нас абсолютно нецікаві ні першим, ні, тим більше, другим.
Наводжу реальний приклад того, що про вас майже все знають.
…Стою біля машини. Раптом поряд зупиняється інший автомобіль. Із нього виходить добрий знайомий. І каже:
— Хочу в тебе спитати.
— Питай. Якщо знаю, скажу.
— Мені днями виповнилося шістдесят років. І на телефон майже одразу прийшла «есемеска». Від якогось «Овчаренко-центру». Є такий у Кобеляках?
— Є. І що пишуть?
— Та поздоровили з ювілеєм. І запросили прийти до них в офіс і отримати подарунок. Мовляв, як заслуженому пенсіонеру.
— А звідки той «Овчаренко-центр» знає, коли в тебе день народження?
— Та не знаю я. Ти скажи, це не розвод, не лохотрон, гроші в мене не вкрадуть?
— Не бійся. Прямо зараз не вкрадуть. Після виборів вкрадуть.
Домовилися, що товариш сходить у «Овчаренко-центр», а потім розповість, що ж там відбувалося.
І сходив. І розповів.
Дали йому пакет, авторучку, чашку. Все із логотипом «Овчаренко-центру». А ще дали грамоту-подяку за багаторічну сумлінну працю і цукерки «Бонжур».
Ну, що тут сказати. Та «злили» персональні дані мого товариша, як і персональні дані десятків мільйонів українців.
А потім ці дані багато разів перепродали. «Злили», звичайно ж, державні українські структури. Усі ті, хто бере у вас згоду на обробку персональних даних.
Дані беруть, згоду отримують, а потім продають тим, з ким би ви на одному гектарі і ср..ти не сіли.
Адже ті, хто дані отримує, прекрасно знають, що за їх розголошення їх ніхто і ніколи не покарає.
Хоча покарання і передбачене.
Стаття 182 Кримінального кодексу України передбачає, що незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації:
- караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А це 8500–17 000 гривень. Також такі діяння караються:
- виправними роботами на строк до двох років,
- арештом на строк до шести місяців,
- обмеженням волі на строк до трьох років.
Ну стаття то є. Але хто її застосує?
Чи варто через те, що про вас усе знають, перейматися? Якщо ви звичайна людина — ні.
Ви — не надто цікаві. А захочуть вкрасти ваші гроші — то вкрадуть, незалежно від того, переймаєтесь ви цим чи ні. Від шахраїв державного масштабу ви не захиститеся. Ну, хіба що дійсно не маєте мобільного телефону і користуєтесь виключно готівкою.
Та все ж… Нікому і ніколи не називайте дату видачі вашої банківської карти і три цифірки на ній. Нехай це буде вашою єдиною таємницею.
Тоді хоча б звичайні шахраї вас не обікрадуть.
А такі, які засновують «Овчаренко-центри», обікрадуть у будь-якому разі. Непомітно, не боляче… На виборах і після них. І можете не сумніватися, вони до виборів уже готуються. Інакше цукерки «Бонжур» не роздавали б.
Додати коментар