Від Андрія до Миколи і Парасковії
Днями Кобеляцька громада і вся Україна вшановували пам’ять про Миколу Касьяна — видатного лікаря, засновника мануальної терапії. От і мені, користуючись нагодою, хотілося б згадати про славетний рід Касьянів. Адже далеко не всі земляки знають чи пам’ятають, що зцілював людей не лише Микола Андрійович.
Про родину Касьянів мені було відомо з дитячих років. Андрія Івановича Касьяна я кілька разів бачив біля Покрівської церкви на свята. Тоді, в радянські часи, люди майже не ходили до храмів. Старшому поколінню кобелячан про це добре відомо. А от Андрій Касьян ходив до храму регулярно. І багато жертвував.
З розповіді моєї мами Олени Михайлівни Митько, Андрій Касьян, не будучи лікарем за освітою, безкорисно і вміло допомагав людям. По всьому тодішньому Кобеляцькому району і далеко за його межами ходили легенди про його надприродні здібності.
Легендарний Ґава
Так, розповідали, що нібито він міг, не дивлячись, скласти розбитий глиняний горщик. Для цього горщик розбивали і черепки вкидали в мішок. І Андрій Касьян, не дістаючи їх, лише за допомогою надзвичайної чутливості своїх пальців, навпомацки відновлював розбиту посудину.
Можливо, це є міфом. Але те, що Андрій Касьян швидко і дуже ефективно лікував вивихи і переломи, є доведеним тисячі разів фактом.
Двічі лікував і мого батька — Бориса Яковича. Першого разу було це на центральній площі в Кобеляках. Випадково зустрівши діда Ґаву (так звали в народі Андрія Івановича Касьяна), мама скористалася можливістю і попросила народного цілителя (про якого йшла добра слава) вправити переламану ключицю. Той, закотивши комір пальта зі сторони переламаної ключиці, щось запитав і одним ударом вправив кістку.
На цьому лікування і закінчилося. Буквально за кілька секунд була надана допомога. Андрій Іванович лише промовив: «Побережіться пару днів, одужуйте».
Іншим разом моєму батькові довелося поїхати в Бережнівку, де жив костоправ Ґава, і там вправити вивих ноги. Бо при запуску двигуна мотоцикла отримав травму.
Про рід костоправів у народі «гуляє» чимало історій. Одну з них мені розповів дід Калюжний, який з дідом Ґавою сім років пропрацював у приміщенні для забою худоби. Бойня ця знаходилась у Бутенках. Калюжний розповідав:
— Одного разу привезли до костоправа молодого хлопця, у якого голова була повернута назад. У районній лікарні ніхто не відважувався розпочати лікування. І тому хтось із рідних повіз потерпілого до Ґави. Оглянувши юнака, той прив’язав його до стовпа за руки і ноги і замахнувся на голову здоровенним дрючком. Прив’язаний хлопчина з переляку сіпнувся і голова стала на місце.
Почувши цю оповідку я ще подумав: «Цікаво, чи вчать таким методам лікування в медичних інститутах?»
Микола зцілював за секунди
Микола Андрійович Касьян продовжив справу свого батька. Слава про нього розлетілася далеко за межі України. Фундатора мануальної терапії обрали народним депутатом СРСР. До нього на прийом приїжджали космонавти, політики, відомі артисти. І він допомагав людям справитися з хворобами. Допомагав і мені. Моя 11‑річна дочка, катаючись на ковзанах, упала і після отриманої травми тривалий час не могла відвідувати школу. Так як Микола Андрійович Касьян був у Москві, довелося звернутися до інших лікарів у Кобеляках, Полтаві. Ніхто не зміг поставити дитину на ноги. І ось дочекавшись, коли Микола Андрійович приїхав у відпустку, попросилися на прийом. І то було чудо. За один сеанс лікування — повне одужання. Неймовірно. І це лише один, мій особистий, приклад. А їх, схожих прикладів — сотні тисяч.
Непомітна Паша Андріївна
Парасковія Андріївна Касьян прожила довге і нелегке життя. Народилася 27 жовтня 1926 року. Померла 13 березня 2018 року. На її долю звалилися найтяжчі роки голодомору в 1932–1933 роках, окупація німцями її рідного села Бережнівки в 1941–1943 роках, а потім знову голодний 1947 рік, виснажлива праця на відбудові народного господарства після війни.
Паша Андріївна почала приймати людей у кінці 60‑х років. Вона не афішувала себе, про неї не писала преса, не розповідали по телевізору. Але слава про її надприродні здібності лікувати людей розносилась швидко. Кожен вилікуваний вважав за необхідне розповісти рідним, друзям і знайомим про покращення свого здоров’я після лікування. Десятки людей щоденно були на прийомі у Паші Андріївни. Вона жила скромно, не бажала якогось офіціозу. Приймала людей — як правило тих, кого рекомендували відомі їй люди. Здавалося, що їй під силу навіть неможливе.
Розповідає її внук Арсен Санов:
— Одного разу до бабусі приїхав на лікування священик. Він майже втратив можливість розмовляти, ніякі традиційні методи в звичайній лікарні йому не допомогли. І він відважився поїхати до цілительки в Кобеляки. Результат вразив і пацієнта, і знахарку. Священик був зцілений за один сеанс.
А от Михайло Андрійович Касьян був лікарем, до методів народної медицини (як-то робили його батько, брат і сестра) великої зацікавленості не проявляв.
Громадська організація «Літератор» спільно з Кобеляцькою публічною бібліотекою, Кобеляцьким будинком дитячої і юнацької творчості щорічно проводять «Касьянівські читання». Це можливість краще пізнати творче надбання Миколи Касьяна та познайомитися з поезією, оповіданнями, новелами, повістями, піснями людей, вдячних лікарю за допомогу. Кожен, хто бажає, може поділитися незабутніми враженнями від знайомства, зустрічі, дружби з відомим усьому світу великим лікарем, цілителем, добрим, творчим, самовідданим, унікальним чоловіком — Миколою Андрійовичем.
Поети Людмила Усенко, Іван Ярещенко, Марина Хорольська, Віта Кузема, Сергій Коломієць, Микола Бобрун, Валентина Наріжна, Михайло Задорожній та інші написали вірші, присвячені народним цілителям з Касьянівського роду.
Мені пощастило написати мелодії на слова Миколи Андрійовича Касьяна, що увійшли до музичних збірок «Столиця наша Кобеляки», «Там, де хвилями Ворскла хлюпоче», «Лиш для тебе цвістиму калиною», «Життя прожити — не поле перейти». Відрадно, що його вірші стали піснями.
У Кобеляках діє центр мануальної терапії, де проходять лікування люди з різних регіонів нашої країни. У Кобеляцькому музеї літератури і мистецтва є експозиція, присвячена представникам славетного роду Касьянів.
І дуже добре, що традиції славетного роду кобеляцьких костоправів не втрачені. Їх продовжувачем є син Миколи Андрійовича Ян Касьян.
Додати коментар