У «Екокунівку» їдуть з Полтави та Кременчука
Власниця звичайної сільської хатинки Ольга Дорофєєва перетворила її на екосадибу і мріє про власний садовий центр.
Те, що в Україні протягом останнього десятиліття активно розвивається так званий внутрішній туризм, є фактом загальновідомим. Українці дедалі частіше віддають перевагу мандрівкам та відпочинку в межах своєї країни.
Причин цього феномену кілька.
По-перше, внутрішній туризм — це дешевше і простіше, аніж закордонні поїздки.
По-друге, в Україні дійсно настільки багато красивих місць із неповторним колоритом, що для того, аби їх всі відвідати і побачити, не вистачить і десятиліття.
По-третє, мешканці мегаполісів і навіть таких міст, як Полтава і Кременчук, настільки звикли до урбанізованого життя, що виїзд у сусіднє село для них є дійсно неординарною подією. Що там говорити, якщо навіть у Кобеляках виростає покоління людей, які ніколи не бачили живої корови.
Своєрідним, хоча й дуже небажаним, стимулом для розвитку внутрішнього туризму стала й російсько-українська війна, через яку виїзд за кордони для більшості українців суттєво ускладнився.
От через це і різко зріс і зростає попит саме на мандрівки по Україні.
Не є виключенням і Полтавщина. Традиційно популярними місцями в туристів є сама Полтава, Миргород, Диканька, Опішня.
Та протягом поточного 2025‑го року полтавські й кременчуцькі туристичні агенції дедалі частіше звертають увагу і на кобеляцьку громаду. Не минає й тижня, щоб туристичні автобуси не приїжджали в Кобеляки та села громади.
Одне із нових місць, яке відкривають для себе туристи — невеличке село Кунівка, що за 5–6 кілометрів від Кобеляк. Точніше, навіть не саме село, а невеличкий об’єкт у ньому. Зветься він — «Екосадиба».
Починалося все із звичайного хобі
Власниця екосадиби в Кунівці Ольга Дорофєєва є місцевою жителькою. За її словами, починалося все із звичайного хобі.
Вона уточнює:
— Тут до купки склалися два фактори. Я дуже люблю вирощувати квіти. Займаюся цим уже не один рік. У тому числі, й продаю як самі квіти, так і розсаду чи саджанці декоративних рослин. Торгуючи на кобеляцькому ринку, одразу побачила, що попит на квіти є і він лише зростає. А тут ще склалося так, що моя мама попросила знайти і купити для неї хату в Кунівці. Я знайшла і купила. А потім в період відпочинку, після роботи на подвірї придбаного будинку, в мене буквально «відкрилися» очі. Я побачила, які колоритні краєвиди відкриваються навколо.
Так виникла ідея створити екосадибу.
Ольга пояснює:
— По-перше, люди можуть приїхати і на власні очі побачити рослини, які я вирощую і продаю. А, по-друге, вони, особливо містяни, отримують можливість у спокійні обстановці серед буяння квітів полюбуватися нашими кунівськими краєвидами, подихати дійсно чистим повітрям, поласувати традиційними українським смаколиками. Та що там поласувати, вони можуть власноруч їх приготувати. А це — неабияк надихає.
Сказано — зроблено. Ідея виникла десь на початку поточного року. А вже у травні до Ольги Дорофєєвої завітали перші екскурсанти. За її словами, спочатку їй було дуже страшно. Говорить:
— Іра Проскурня подзвонила і сказала, що до мене приїдуть екскурсанти. Я дуже боялася, що людям не сподобається побачене.
Але страхи виявилися марними. Оля Дорофєєва говорить, що, навпаки, із кожною новою екскурсією в ній зростає впевненість у собі і в правильності шляху, який вибрала. За її словами, між нею та екскурсантами кожного разу встановлюється такий собі зворотній зв’язок. Люди пропонують нові ідеї, а інколи — навіть дарують експонати. Хтось передає старовинний рушник ручної роботи, хтось — хустину.
Максимальний результат при мінімумі коштів
Ольга Дорофєєва із самого початку розробила для себе концепцію розвитку своєї екосадиби. Вона намагається отримати максимально можливий результат при мінімумі вкладених коштів. Каже:
— Буває таке, що хочеться вже викинути якусь стару річ. Особливо це стосується меблів. Але якщо подумати, то їх можна використати і при мінімумі зусиль зробити із них надзвичайно стильну річ, так би мовити, вдихнути в них «нове життя».
Так на садибі з’явилися двері із старої шафи. Вони стоять посеред двору і символізують вихід в інший простір. Так з’явилися столи і столики із дрючків, підібраних в лісі.
Оля сміється:
— Для опалення дрова купляю. А ті, що збираю в лісі, мені палити шкода. Із них дуже цікаві речі зробити можна.
Квіти і декоративні рослини Ольга використовує такі, що потребують мінімуму догляду. Її фаворитом є петунія, котра квітне дуже довго і не надто примхлива.
Станом на сьогодні екосадиба представляє із себе кілька фотозон. Це не лише квітник, а й облаштовані в традиційному для українського села стилі кімнати, у тому числі й відкрита тераса на другому поверсі невеликого будиночку. На невеличкій кухні гості садиби разом із господинею зазвичай печуть вергуни. А потім одразу ними смакують. У яру поряд із садибою теж облаштоване місце для відпочинку. А на його фоні можна сфотографуватися, сидячи на гойдалці.
Нібито нічого особливого, все просто. Але гостям садиби все це дуже подобається.
Оля і її юна команда
Безумовно, не все ідеально в проекті Олі Дорофєєвої.
Зокрема, вона із жалем констатує, що ще не змогла знайти однодумців серед кунівчан. Каже:
— Пропоную людям. А давайте разом узбіччя нашої вулиці засадимо квітами, щоб дорога була ніби у суцільному квітнику. Не хочуть. Ну нічого, сама спробую.
За словами Олі, їй доводиться наймати на роботи помічників. У більшості випадків — це мешканці Кобеляк і Біликів. Що цікаво, як правило, це зовсім молоді люди, фактично підлітки. Працюють вони із письмового дозволу батьків.
Оля говорить:
— Не знаю, чому так виходить. Можливо, через те, що молоді люди є менш закомплексованими, більш відкритими. Так, у них немає досвіду, але в них є енергія і бажання вчитися. Так що команда в мене є, і вона дуже молода. Отже, все у нас вийде. Із такими помічниками, як Юлія Кабаненко, Олена Листопад, Іра Проскурня, Леся Щербак, Іра та Данило Стеценко можна буквально гори зрушити.
Зараз Оля і її команда прагнуть уже до початку грудня збудувати такий собі глядацький зал на кілька десятків чоловік і в ньому провести театралізоване дійство на День Миколая. Власниця садиби каже, що в них буде ексклюзивний лісовий Миколай.
А в більш віддаленій перспективі — розширення екосадиби і відкриття власного садового центру.
Хоча, у випадку із Дорофєєвою, слово «віддалена» не надто точне. Кілька місяців від ідеї і її втіленням у життя — це зовсім не віддалено.
