Битва за школу чи за статус?

Зараз на місцевих просторах інтернету розгоряється жвава дискусія ледве не словесна битва з приводу найближчого майбутнього двох найбільших кобеляцьких шкіл. Або - ліцеїв, по сучасному.

Все йде до того, що із цих двох ліцеїв залишиться лише один, а інший стане гімназією, тобто теоретично понизиться в статусі.

І от з цього приводу і тривають дискусії на тему, яка ж школа більше заслуговує на те, щоб залишитися опорним академічним ліцеєм . Дехто ледве не конспірологічні теорії змови із цього приводу просуває. Мовляв, депутати лобіюють інтереси однієї із колег, яка завідує схожим навчальним закладом. 
Ще хтось згадує колишні і нинішні заслуги того чи іншого навчального закладу, справжні та вигадані рейтинги.

Інші депутати навпаки закидають колегам недалекоглядність та врахування виключно своїх малесеньких домашній інтересів. Мовляв у того чи тієї дитина в тій чи іншій школі вчиться і він чи вона хочуть, щоб вона закінчила саме цей ліцей.

Ну, одним словом, змішалися в купу коні і люди, і ядрам пролітати заважали.

І можна навіть порадіти, що в когось із людей ще залишається ентузіазм і сили, щоб боротися за якість справжні чи надумані статуси.

Але якщо зовсім «відкрити» очі і бачити реальний стан справ, то всі оті статуси і рейтинги можна сміливо пхати в одне місце.

Адже по великому рахунку в Кобеляцькій громаді вже можна залишати одну єдину школу. А всі інші – закривати.

Адже  в громаді наскільки мала кількість дітей шкільного віку, що їх вже можна розмістити в одному великому навчальному закладі.

І боюся, що навіть я доживу до того моменту, що так і буде. Адже статистика народжуваності просто кошмарна. Якщо в місяць у цілій громаді народжується 14 діток, то це вже ледве не сенсація.

І так би вже й сталося, тобто всі школи окрім однієї б закрили. Аби не люди.

Люди маленькі, тобто діти, яким таки зручніше вчитися поряд із домом і не трястися про страшних дорогах. І люди великі, тобто педагоги, які можуть ледве не миттєво втратити роботу.

І звичайно можна й зараз до безкінечності мірятися рейтингами і боротися за статуси. Але реальність набагато прозаїчніша і жорстокіша.

Так що вже в найближчі дні всі ми дізнаємося, який із двох міських ліцеїв залишився ліцеєм, а який став гімназією.

А потім, за місяць, забудемо і  про це.

Ви часто згадуєте про те, як закривали сільські школи? Спочатку – восьмирічки, а потім із десятирічки?

А це ж було. І зовсім недавно.

Подобається    0