Юрій Супрун успішно співпрацює із штучним інтелектом

Пісні і вірші Юрія Супруна звучать чи не щодня в соціальних мережах Інтернету. Одна із них — «З Кобеляк товченики», присвячена місцевій страві.

Гуморист, поет-пісняр, член громадських організацій «Літератор», «Кобеляцький краєзнавець», «Кобеляцьке земляцтво» Юрій Супрун народився 28 лютого 1969 року в Біликах. А живе в селі Жуки. Супрун вчився у трьох школах — Жуківській початковій, Білицькій восьмирічній № 3 (Федорівській), Білицькій середній № 1. А потім закінчив Кіровоградське училище зв’язку. Працював на пошті, у колгоспі.

Народився майбутній поет-пісняр у сім’ї, де тато Анатолій Іванович працював трактористом, слюсарем на тракторній бригаді, мама Ольга Федорівна весь вік на фермі — свинаркою. У Юрія є брат Сергій і сестра Ірина, вони пишаються своїм талановитим братом.

Перші кроки в поезії Юрій зробив у далекому 1987 році, коли навчався у Кіровоградському училищі зв’язку. Спочатку, як він зізнався, «це були недосконалі вірші … про кохання». Пізніше в репертуарі з’явилися гуморески, які декламував зі сцени клуба. Завдяки книгам Павла Глазового, які Юрій виграв, беручи участь у конкурсі «Надобривечір», почав більше використовувати у своїх творах гумор. Так і писав тоді вряди-годи.

Спочатку Фейсбук, а зараз — штучний інтелект

Справжній прорив у творчій активності Юрія Супруна стався після того, як він почав активно користуватися Інтернетом і соцмережами.

Взагалі, прийнято вважати, що надмірне захоплення соцмережами не надто позитивно відображається на розвитку людей. У цьому є частина істини. Але не у випадку із Юрієм Супруном.

Завдяки Інтернету самодіяльний поет отримав безпрецедентну можливість спілкуватися з іншими аматорами від поезії, ділитися із ними власними творчими доробками, можливо, в когось — вчитися, із кимось — співпрацювати. Адже раніше таким поетам-початківцям можна було сподіватися лише на підтримку або місцевих газетярів, які публікуватимуть їх твори, або мати якесь протеже у владі.

А з появою соцмереж зникли не лише кордони, а й взагалі усі обмеження. Твори пиши, викладай на загальний розсуд і огляд, здобувай популярність.

Саме таким шляхом пішов і Юрій Супрун. Дуже швидко він знайшов однодумців, його прийняли у групу поетів. А з цим він почав творчо зростати. І навіть отримувати відзнаки від колег.

Першу відзнаку від колег у Фейсбуці Юрій Анатолійович отримав два роки тому, 1 квітня. У тому ж 2024 році з’явилася його перша пісня «Вишиванка». Музику створив і заспівав Іван Зазимко.

З часом Юрій Супрун відкрив для себе можливості штучного інтелекту, в «співпраці» із яким почав створювати пісні. У принципі, все досить просто. Достатньо встановити в себе на комп’ютері чи у смартфоні спеціальну програму і чітко ставити завдання штучному інтелекту. Все це і зробив Юрій Супрун.

Юрій Анатолійович розповідає:

— Мені казали, що в мене пісенний стиль написання віршів. Хоча на піснях не зациклююся. Пишу вірші від душі і для людей. По їх реакції бачу, над чим треба працювати. Зараз у мене до 1500 віршів і 140 пісень. Книги немає, бо немає коштів.

Поетам-початківцям він бажає бути наполегливими, не втрачати надію, якщо щось не виходить, шукати свою Музу і головне — не боятися показати свої твори людям.

Супрун вголос роздумує:

— Так, дійсно, писати пісенні тексти важче, чим просто вірші. Треба і ритм зберегти, не тільки риму. Та ще і приспів написати, щоб не випадав із тексту майбутньої пісні. У цьому важкість написання. У цьому, мабуть, і мій секрет. Без мрії я не бачу себе. Але мрію і про те, щоб у світ вийшла моя друкована збірка. Щоб могли люди взяти книгу і почитати.

Частина пісень написана у співавторстві з поетами Вікторією Ковтун, Наталією Кульбакою, Оленою ‎Поздляковою. Останнім часом стала популярною пісня «До тебе хочу притулитись», написана в дуеті з Ніною Прик. Набрали чимало відгуків мої пісні «З Кобеляк товченики», «Погляд напроти», «Летіли в небі журавлі», «Пробачте, рідненькі», «Чупа чупа. Ванільний вальс», «У погляді твоїм», «В димнім залі кохання блукає», «Дві душі» та інші.

Юрій Супрун публікувався в газетах «Колос», «Ехо», «Зоря Полтавщини», в одеському журналі «Камертон». Він лауреат районного огляду в 1993 році, Спеціальний приз на обласному конкурсі молодих поетів інвалідів «Крила» в 1996 році. Багаторазовий переможець конкурсу «Надобривечір» у газеті «Сільські вісті».

Бажаємо нашому колезі Юрію Анатолійовичу Супруну здоров’я, благополуччя, мирного неба, нових ідей і творчих знахідок.

Подобається    0