Не витримало серце після важкого поранення: Білицька громада провела в останню путь воїна Максима Мулінова

Ще один біль та непоправна втрата для Полтавщини. Сьогодні жителі Білицької громади «живим коридором», схиливши голови, на колінах, провели в останню дорогу захисника України, молодшого сержанта Максима Юрійовича Мулінова.

Майбутній воїн народився 19 серпня 1989 року в Кременчуці. Там він зростав та здобув спеціальність електрогазозварювальника у професійно-технічному училищі № 26. Згодом Максим разом із мамою та сестрою переїхав жити до села Бутенки. Односельці згадують його як надзвичайно працьовиту людину, яка ніколи не боялася важкої роботи й до повномасштабної війни жила звичайним мирним життям.

На захист Батьківщини Максим Мулінов став у вересні 2025 року, призвавшись на службу через Полтавський РТЦК та СП. Він боронив країну на посаді стрільця-помічника гранатометника.

Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка на Донеччині 17 січня 2026 року військовий отримав важку вибухову травму внаслідок удару ворожого дрона. Максим вижив у тому запеклом бою, виявивши незламну мужність, проте підірване пораненням здоров'я не витримало. Боєць відчайдушно боровся за життя вже у тилу, але 8 червня 2026 року його серце зупинилося назавжди.

Поховали Максима Мулінова з військовими почестями на сільському кладовищі в селі Бережнівка. На знак глибокої шани та вдячності за подвиг над могилою захисника пролунали почесні залпи. Під звуки Державного Гімну України начальник відділення цивільно-військового співробітництва, старший лейтенант Руслан Безима передав рідним воїна синьо-жовтий стяг — символ держави, якій Максим залишився вірним до останнього подиху.

Світла та вічна пам'ять захиснику!