Назавжди 35: у Нових Санжарах попрощалися із загиблим гранатометником бригади «Маґура» Сергієм Січкарем

Новосанжарська громада знову схилила голови у глибокій скорботі. В останню путь провели захисника України Сергія Січкаря, який довгий час вважався зниклим безвісти.

Про це повідомили у пресцентрі Новосанжарської селищної ради.

Панахиду за полеглим воїном відслужили у його рідному домі, а громадська церемонія прощання відбулася в центрі селища біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні. Поховали оборонця на центральному кладовищі Нових Санжар.

Ріс допитливим та здібним до наук

Сергій Січкар народився 29 вересня 1990 року в Нових Санжарах. Змалечку хлопець виявляв неабияку жагу до знань — уже у чотири роки самостійно читав книжки. У школі його улюбленими предметами були фізика, математика та англійська мова.

Здобувши фах верстатника широкого профілю, Сергій працював на підприємствах Полтави. Колеги та друзі згадують його як висококласного спеціаліста, чесну, доброзичливу та порядну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Бойовий шлях та вічний спокій

До лав Збройних Сил України чоловік став 11 грудня 2024 року. Після проходження підготовки його призначили гранатометником до легендарної 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».

Свій перший бойовий вихід захисник здійснив 21 лютого 2025 року. Уже за кілька днів, 2 березня, під час виконання складного бойового завдання Сергій зник безвісти. Понад рік родина жила у болісному очікуванні та надії на диво. Проте після проведення процедури ідентифікації найгірші побоювання підтвердилися: Сергій Січкар загинув у бою 2 березня 2025 року, виконуючи військовий обов'язок.

Йому назавжди залишиться 35 років. У захисника були плани на майбутнє, він мріяв створити власну родину та будувати мирне життя.

Полеглого бійця поховали з усіма військовими почестями під трикратний стрілецький салют. Батькам захисника передали Державний Прапор України, що покривав труну, а прапор військової бригади, у якій проходив службу Сергій СІЧКАР, рідним Захисника передав його бойовий побратим.

Уся громада висловлює щирі співчуття матері Любові Володимирівні, батькові Олегу Сергійовичу, сестрі Катерині та коханій Альоні.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Подобається    0