Війна приходить до всіх

Одразу хочу попросити вибачення у наших вірних читачів за затримку із доставкою тижневика «ЕХО». На жаль, газета, яка мала з’явитися в продажу ще в четвер, 9 липня, прибула із значним запізненням. Частину тиражу доставили до нас в п’ятницю, а інша приїхала аж в неділю вранці.

І це при тому, що номер нами був зверстаний і надісланий на друк вчасно, тобто у вівторок увечері.

Вінницька типографія теж все зробила вчасно і якісно. А далі все пішло не по графіку. Свої корективи внесла війна.

Коли автор цієї статті приїхав на Нову пошту в день і годину, вказані, як час прибуття вантажу, то почув, що прибула лише одна пачка із газетами.

У той же час за стосунок Нової пошти на смартфоні взагалі вказував, що посилка ще десь між Києвом і Полтавою. Нічим не змогли допомогти і співробітники кобеляцького відділення Нової пошти. У них програма показувала, що дві упаковки із газетами «застрягли» десь в Полтаві.

Зрештою, через кілька днів, а конкретніше —  у неділю, через три доби після анонсованого часу доставки, доїхали до Кобеляк й інші примірники газети.

Ми їх розвезли по місцях продажу. Але, звичайно ж, розуміємо, що газет куплять менше, аніж зазвичай. Адже, як кажуть, «Ложка цінна до обіду».

Що сталося? А сталося те, що пункти розвантаження Нової пошти нині перебувають під постійними обстрілами рашистів. Від ударів «шахідів» та ракет гинуть співробітники та горять автомобілі. Так і наша газета десь потрапила під обстріл. І три невеличкі посилки доїжджали до Кобеляк трьома різними автомобілями і в різний час.

Один із кобелячани, трішки знайомий із роботою служби доставки в нинішній час, розповів:

— Раніше на великих терміналах одночасно розвантажували кілька десятків автомобілів. Зараз — один. Тобто одну машину запускають на територію, а інші чекають своєї черги десь в полях кукурудзи, ховаючись від  дронів. Сам розумієш, як від цього страждає швидкість доставки.

Розумію. А тому ніколи навіть не думав пред’являти якісь претензії співробітникам Нової пошти. Вони не винні в тому, що їх автомобілі стали військовими цілями для рашистів. Більше того, вони стали фактично військовими, адже щодня ризикують життям.

Ризикують, як енергетики, як пожежні, за якими теж буквально полюють ворожі дрони.

Більше ризикують лише військові, ті, що «на нулі».

Так що давайте не будемо пред’являти  один одному претензії через проблеми, що виникають через війну. Тим більше, що це нічого не змінить.

Але несподівану проблему із доставкою газети ми вирішувати будемо.

Думаю, що вирішимо. І повідомимо про результат  наших читачів.

Ще раз перепрошую за незручності із доставкою газети.

Подобається    0