З водою — без води
18‑го травня відбулася сесія сільської ради у селі Мала Перещепина. Вона, зокрема, стала черговим раундом протистояння між сільським головою Миколою Сімійоном та місцевим жителем Віталієм Свистуном.
Цього разу Віталій Іванович прийшов на сесію, щоб ознайомити депутатів із результатами перевірки КРУ. На його звернення контрольно-ревізійне управління здійснило перевірку фінансової діяльності сільської ради. Серед «гріхів» сільського голови, перерахованих Віталієм Свистуном, були надання землі агрофірмі «Аршиця» без відповідного договору, а також нібито незаконно отримані ним без відповідного погодження сесією кошти у розмірі 53 тисячі гривень. На викривальні повідомлення Віталія Свистуна спочатку відповів керівник ТОВ «Агрофірма «Аршиця» Олександр Ніколєнко:
— Землі нам виділені рішенням райдержадміністрації. А договір досі не укладений тільки тому, що не була оформлена технічна документація. Готується вона вже більше року. Звичайно, протягом цього часу ми могли б не використовувати цю землю, дати їй зарости бур’янами. Але який господарник таке допустить?
Щодо інформації про незаконне привласнення Миколою Сімійоном коштів, то сам сільський голова пояснив присутнім це питання:
— Я ніколи ні копійки не привласнив. Це просто моє преміювання і оздоровчі кошти, які раніше ми не затверджували через сесію. Надалі будемо.
Черговим обвинуваченням Віталія Свистуна було незаконне введення в експлуатацію свердловини, водонапірної башти та частини водогону. Саме через це на Миколу Сімійона вже тричі накладав штраф головний санітарний лікар району. Але сільський голова парирував і це звинувачення:
— Тоді зібралася сходка людей і вони на ній вирішили пустити воду. Без моєї участі! Люди ж не можуть жити без води!
Суперечку між двома опонентами припинив депутат Михайло Колєсніков, який закликав таки розпочати розгляд питань порядку денного сесії.
Депутати прийняли бюджет, затвердили в апараті сільради штатну посаду юриста, прийняли рішення про преміювання сільського голови (для уникнення в подальшому таких прецедентів).
Гучне обговорення викликало звернення колишнього колективу колгоспу імені Енгельса. Його працівники колись, при розпаюванні, отримали право на майнову частку у приміщенні колишньої контори колгоспу. Але зараз це приміщення взяли на баланс сільради як «безгосподарне». Тому люди вимагали повернути їм приміщення, щоб мати можливість його реалізувати і отримати за своє майно якісь кошти. Але Микола Сімійон у своїй відповіді пояснив, що за законом контора не могла бути розпайована. До того ж у колишньому колгоспі працювало близько 700 чоловік. А свою частку вимагають лише 300. Як розділити майно між живими і мертвими, тими, хто лишився в селі, і хто вже давно виїхав?
— Ми вже дали клуб розбомбити! — емоційно вигукнув Михайло Колєсніков. — Тепер і контору? Ні! Краще там пошту розмістимо, чи ще щось, а розбирати не дамо.
Авторам листа депутати відмовили і порадили звертатися до суду.
Насамкінець сесії розгорілася гаряча дискусія про ту ж таки малоперещепинську воду, яка нібито і проведена, а користуватися нею люди не мають права. З цього приводу депутат районної ради Тетяна Дем’яненко звернулася до Віталія Свистуна:
— Якщо ви поставили собі на меті довести провину сільського голови — доводьте, будь ласка. Доводьте землю, фінанси, але не чіпайте ви цієї води! Скільки ж люди будуть страждати через чиєсь протистояння?! Ви ж розумієте, що затягнення вирішення цього питання зовсім не на користь громаді!
— Та нам не треба якихось висновків санстанції! Ми согласні пити таку воду! Скільки ж можна його колотити! — підтримали її депутати сільської ради.
Але Віталій Свистун був непохитним і стояв на своєму до кінця:
— Я дійду до Європейського суду! Я вам це обіцяю! (хреститься). Але доб’юся дотримання законності! Якщо вода проведена в кожен двір, в кожному дворі має бути зроблений проект! І потрібні всі документи на башту і на труби! А їх немає! І я все це доведу!
— А ми напишемо лист до Президента! — відповів Микола Сімійон, — І покажемо, як у нас виконується Програма забезпечення населення питною водою! І хто як у цьому «допомагає»!
Завершилася сесія як і очікувалося: кожен залишився при своїй думці, так і не поступившись власними амбіціями. А люди так і лишились у «підвішеному» стані — нібито і з водою, але і без води.
Цього разу Віталій Іванович прийшов на сесію, щоб ознайомити депутатів із результатами перевірки КРУ. На його звернення контрольно-ревізійне управління здійснило перевірку фінансової діяльності сільської ради. Серед «гріхів» сільського голови, перерахованих Віталієм Свистуном, були надання землі агрофірмі «Аршиця» без відповідного договору, а також нібито незаконно отримані ним без відповідного погодження сесією кошти у розмірі 53 тисячі гривень. На викривальні повідомлення Віталія Свистуна спочатку відповів керівник ТОВ «Агрофірма «Аршиця» Олександр Ніколєнко:
— Землі нам виділені рішенням райдержадміністрації. А договір досі не укладений тільки тому, що не була оформлена технічна документація. Готується вона вже більше року. Звичайно, протягом цього часу ми могли б не використовувати цю землю, дати їй зарости бур’янами. Але який господарник таке допустить?
Щодо інформації про незаконне привласнення Миколою Сімійоном коштів, то сам сільський голова пояснив присутнім це питання:
— Я ніколи ні копійки не привласнив. Це просто моє преміювання і оздоровчі кошти, які раніше ми не затверджували через сесію. Надалі будемо.
Черговим обвинуваченням Віталія Свистуна було незаконне введення в експлуатацію свердловини, водонапірної башти та частини водогону. Саме через це на Миколу Сімійона вже тричі накладав штраф головний санітарний лікар району. Але сільський голова парирував і це звинувачення:
— Тоді зібралася сходка людей і вони на ній вирішили пустити воду. Без моєї участі! Люди ж не можуть жити без води!
Суперечку між двома опонентами припинив депутат Михайло Колєсніков, який закликав таки розпочати розгляд питань порядку денного сесії.
Депутати прийняли бюджет, затвердили в апараті сільради штатну посаду юриста, прийняли рішення про преміювання сільського голови (для уникнення в подальшому таких прецедентів).
Гучне обговорення викликало звернення колишнього колективу колгоспу імені Енгельса. Його працівники колись, при розпаюванні, отримали право на майнову частку у приміщенні колишньої контори колгоспу. Але зараз це приміщення взяли на баланс сільради як «безгосподарне». Тому люди вимагали повернути їм приміщення, щоб мати можливість його реалізувати і отримати за своє майно якісь кошти. Але Микола Сімійон у своїй відповіді пояснив, що за законом контора не могла бути розпайована. До того ж у колишньому колгоспі працювало близько 700 чоловік. А свою частку вимагають лише 300. Як розділити майно між живими і мертвими, тими, хто лишився в селі, і хто вже давно виїхав?
— Ми вже дали клуб розбомбити! — емоційно вигукнув Михайло Колєсніков. — Тепер і контору? Ні! Краще там пошту розмістимо, чи ще щось, а розбирати не дамо.
Авторам листа депутати відмовили і порадили звертатися до суду.
Насамкінець сесії розгорілася гаряча дискусія про ту ж таки малоперещепинську воду, яка нібито і проведена, а користуватися нею люди не мають права. З цього приводу депутат районної ради Тетяна Дем’яненко звернулася до Віталія Свистуна:
— Якщо ви поставили собі на меті довести провину сільського голови — доводьте, будь ласка. Доводьте землю, фінанси, але не чіпайте ви цієї води! Скільки ж люди будуть страждати через чиєсь протистояння?! Ви ж розумієте, що затягнення вирішення цього питання зовсім не на користь громаді!
— Та нам не треба якихось висновків санстанції! Ми согласні пити таку воду! Скільки ж можна його колотити! — підтримали її депутати сільської ради.
Але Віталій Свистун був непохитним і стояв на своєму до кінця:
— Я дійду до Європейського суду! Я вам це обіцяю! (хреститься). Але доб’юся дотримання законності! Якщо вода проведена в кожен двір, в кожному дворі має бути зроблений проект! І потрібні всі документи на башту і на труби! А їх немає! І я все це доведу!
— А ми напишемо лист до Президента! — відповів Микола Сімійон, — І покажемо, як у нас виконується Програма забезпечення населення питною водою! І хто як у цьому «допомагає»!
Завершилася сесія як і очікувалося: кожен залишився при своїй думці, так і не поступившись власними амбіціями. А люди так і лишились у «підвішеному» стані — нібито і з водою, але і без води.
28 травня 2010, 12:27 | Нові Cанжари | Суспільство
Додати коментар