Знову в обіймах Мигії

Настрій — веселий, намети — міцні, котелки — об’ємні, а головне — сильний дух і справжій туристський гарт. Ось у такій бойовій готовності, знудившись, засидівшись на одному місці, вирушили наші кобеляцькі туристи до далеких просторів Миколаївської області, де вже кілька років поспіль з нетерпінням чекає на їхній приїзд регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» у селі Мигія Первомайського району. Та не «Побужжя» зустріло нас у цьому році, а вже Національний природний парк «Бузький Гард». Змінився статус, змінилася назва, та не змінилася «душа» парку, яка так і манить туристів з усіх куточків України своєю величчю і загадковістю.
Група туристів Кобеляцької райСЮТур під керівництвом досвідчених туристів Володимира Яловеги, Олександра Ліли та Сергія Педана вирушила на щорічні навчально-тренувальні збори до Південного Бугу. Їхня мета — популяризація та подальший розвиток водного туризму, пропаганда здорового способу життя, підвищення рівня туристської майстерності та підготовка районної команди туристів‑водників. Вони будуть захищати честь Полтавщини на республіканських змаганнях з водного туризму у Чернівецькій області на річці Черемош у вересні цього року (тренер — Сергій Педан). Збори тривали з 30 квітня по 4 травня і включали в себе тренування із техніки водного та пішохідного туризму. А якщо говорити коротко і зрозуміло — сплавлялися по річкових порогах на катамарані та байдарці, займалися скелелазінням, купалися, відпочивали, набиралися сил, здоров’я та енергії від природи. Сприяла цьому чудова погода, яка не по-весняному балувала нас теплом та чистим безхмарним небом.
Наша група включала туристів різного віку, досвідчених і початківців. Наймолодші серед них — гуртківці з Кунівки, учні 5–8 класів вперше брали участь у навчальних зборах, тому водні тренування здійснювали у безпечних, «спокійних» місцях річки. Справжньої ж гоноровитості характеру Південного Бугу скуштували старші і досвідченіші кобеляцькі та солошинські туристи, які із запалом знову і знову підкорювали Мигійські пороги. Ось вони й дізнались, яка вона, сила і велич водної стихії, який він, гнів Південного Бугу.
Туристи отримували гострі відчуття, керівники групи пильно слідкували, щоб під час скелелазіння та сплаву по порогах не порушувалися правила техніки безпеки.
Кожен день проходив у русі, ні на хвилину туристи не зупинялися, з максимальною продуктивністю використовували час для підвищення своїх туристських умінь. Скелі, вода, свіже повітря, фізичне навантаження під час тренувань — усе це давало надзвичайний об’єм енергії і здоров’я, загартовувало організм.
Активні тренування вдень чергувалися із відпочинком біля вогнища увечері. Язики полум’я, що пронизують вечірню темряву, тепла дружня компанія, пісні під гітару, душевна розмова, ігри, сміх, радість і маса позитивних емоцій — ось така вона, романтика туристського походу. Звичайно ж, щоб не порушувати правила проживання у НПП «Бузький Гард», вогнище розпалювали у спеціально відведеному місці.
І не знайшлося у групі жодної людини, яка б нарікала на незручності, жодного, хто б відділявся від колективу, відмовлявся виконувати загальні правила — усі жили дружно, насолоджуючись сповна усіма принадами, які давала нам природа. Чотири дні промайнули, як одна мить, і ми знову згортаємо намети. Як сумно прощатися із цим чудовим місцем. Тішить серце лише одне — на наступний рік «Бузький Гард» знову відкриє перед нами свої широкі й міцні обійми.

Подобається    0