За буденним плином життя часто забувається духовне, вічне та незнищенне. Реалії сьогодення примушують більшість українців більше турбуватися про вирішення матеріальних проблем. Одні думають про те, як звести кінці з кінцями і прогодувати себе та родину, інші — про те, як купити автомобіль престижної марки. Та врешті-решт все зводиться до одного — до грошей. Так живуть і думають більшість. Але не всі.
У минулу суботу в музеї-садибі видатного українського письменника Олеся Гончара, що в селі Суха, побували незвичайні гості. Замість записників та фотоапаратів вони тримали в руках лопати та відра. Це були активісти нещодавно створеної громадської організації «Сила Громади». Метою їх візиту до Сухої було закладення саду. Ця ідея виникла в завідувачки музеєм Тетяни Бондаревської та одного із засновників «Сили Громади» Олександра Бистрякова. На засіданні громадської організації було вирішено не просто виділити гроші на придбання саджанців, а й самим взяти участь в роботі по їх посадці. Якраз навпроти садиби класика української літератури був вільний клапоть землі. Саме на ньому й вирішили посадити змішаний фруктово‑декоративний садок. Тетяна Бондаревська аргументувала свої задуми наступним чином: «Нехай цей садочок буде не просто даниною пам’яті Олесю Терентійовичу. Він матиме і практичну користь. Численні екскурсанти з часом матимуть змогу сховатись в тіні дерев від літньої спеки. І заодно поласують яблуками із Гончаревого садка. Вірю, що вони будуть надзвичайно смачними». Олександр Бистряков доповнив: «Зараз садки більше викорчовують і випилюють. А ми — посадимо. Не потрібно це робити до якоїсь дати. Тоді сюди з’їдуться всі. За службовим обов’язком, так би мовити. Ми ж робимо від душі».
За дві години Тетяна Бондаревська разом із своїми помічниками Олександром Бистряковим, Володимиром Ревою, Дмитром Омеляненком та Людмилою Поцілуйко посадили 39 саджанців лип, яблунь, горіхів. Працювали дружно і злагоджено. І лише підсміювались над Бистряковим та Ревою, котрі півгодини сперечались над методикою закладення саду. Зрештою останній махнув рукою: «Хай Сашко керує, він звик все до мікрона виміряти, нехай і тут міряє».
Садок посадили. Надалі — робота по догляду за ним.
Додати коментар