Розібрана свобода
Ось, здається, ми й дочекалися першого справжнього іспиту для нової української влади і для її народу як для вічного, і вже навіть горбатого, носія отієї самої влади. У принципі, іспити були й раніше. Але, так — не надто серйозні, радше заліки, аніж повноцінні екзамени.
Ну те, що регіонали спробують забрати собі всі важелі влади в Україні — це очікувалося. Як очікувалося і те, що «полум’яні «бютівці» та «нашоукраїнці» із депутатів чередами та подинці побіжать до біло-синіх. До речі, коли б Президентом стала Юлія Володимирівна, то відбувалося б усе навпаки. «Прозрівали» б і вдягали на себе значки із сердечком мільйонери з іншого табору.
Але сталося, як сталося. І, прийшовши до влади, мільярдери зі Сходу почали «іспитувати». Різко повернулися «ліцом» (а, може, іншим місцем) до Росії, пофутболили Конституцію, почали потихеньку переписувати підручники історії. Дивляться — все нормально, народ іспит витримує. Зрештою, народ уже звик. Тим більше, що попередня влада займалася практично тим же, що й нинішня. Тільки поверталася ліцом і задом до інших.
Та ось із електронних ЗМІ почала надходити інформація, що нова влада хоче прийняти закон, який регламентуватиме в цій країні свободу зібрань. І закон цей повинен бути написаний, як завжди, «під себе». Тобто під владу. Виявляється, хочуть наші законотворці, щоб рішення про проведення чи не проведення мітингу або іншого зібрання приймали не громадяни, а спеціальний чиновник, якому й суд — не вказівка. А новий міністр внутрішніх справ узагалі пропонує, щоб масові акції проводилися тихо, без галасу, і на околицях населених пунктів. Тому що протести іншим «работать мішають». Геніально, чи не так?
Наводимо приклад. От ви незадоволені роботою Кобеляцької міської ради, райдержадміністрації, суду чи прокуратури. І збираєтеся протестувати. То по новому закону вам доведеться йти або на Ведмедівку, в район літнього табору для худоби, або в ліс, у Туник. І ходити там з плакатом тихенько-тихенько. Щоб іншим громадянам не заважати. А далі депутати із головним міліціонером щось ще «крутіше» придумають. Щоб чимось незадоволені окремі «несознатєльні гражданє» одразу відправлялись протестувати якщо не на Соловки, то хоча б на уранові шахти у Жовті Води.
Міжнародні експерти та деякі громадські діячі в Україні вже висловили новій владі свої зауваження щодо недемократичності проекту закону про свободу зібрань. Закону, який нібито й залишає народу свободу, але якусь розібрану.
Ну те, що регіонали спробують забрати собі всі важелі влади в Україні — це очікувалося. Як очікувалося і те, що «полум’яні «бютівці» та «нашоукраїнці» із депутатів чередами та подинці побіжать до біло-синіх. До речі, коли б Президентом стала Юлія Володимирівна, то відбувалося б усе навпаки. «Прозрівали» б і вдягали на себе значки із сердечком мільйонери з іншого табору.
Але сталося, як сталося. І, прийшовши до влади, мільярдери зі Сходу почали «іспитувати». Різко повернулися «ліцом» (а, може, іншим місцем) до Росії, пофутболили Конституцію, почали потихеньку переписувати підручники історії. Дивляться — все нормально, народ іспит витримує. Зрештою, народ уже звик. Тим більше, що попередня влада займалася практично тим же, що й нинішня. Тільки поверталася ліцом і задом до інших.
Та ось із електронних ЗМІ почала надходити інформація, що нова влада хоче прийняти закон, який регламентуватиме в цій країні свободу зібрань. І закон цей повинен бути написаний, як завжди, «під себе». Тобто під владу. Виявляється, хочуть наші законотворці, щоб рішення про проведення чи не проведення мітингу або іншого зібрання приймали не громадяни, а спеціальний чиновник, якому й суд — не вказівка. А новий міністр внутрішніх справ узагалі пропонує, щоб масові акції проводилися тихо, без галасу, і на околицях населених пунктів. Тому що протести іншим «работать мішають». Геніально, чи не так?
Наводимо приклад. От ви незадоволені роботою Кобеляцької міської ради, райдержадміністрації, суду чи прокуратури. І збираєтеся протестувати. То по новому закону вам доведеться йти або на Ведмедівку, в район літнього табору для худоби, або в ліс, у Туник. І ходити там з плакатом тихенько-тихенько. Щоб іншим громадянам не заважати. А далі депутати із головним міліціонером щось ще «крутіше» придумають. Щоб чимось незадоволені окремі «несознатєльні гражданє» одразу відправлялись протестувати якщо не на Соловки, то хоча б на уранові шахти у Жовті Води.
Міжнародні експерти та деякі громадські діячі в Україні вже висловили новій владі свої зауваження щодо недемократичності проекту закону про свободу зібрань. Закону, який нібито й залишає народу свободу, але якусь розібрану.
4 червня 2010, 13:11 | Кобеляки | Редакційна
Додати коментар