У Бога заболіла спина

Минулого тижня ми провели Миколу Андрійовича Касьяна. Йому було 72 роки по паспорту і 75 — від народження. Нібито й поважний вік. Але такі люди завжди йдуть від нас зарано. Хотілося, щоб вони ще жили й жили. Але… Але, мабуть, у Бога заболіла спина. І він забрав Миколу Андрійовича до себе. Відхід Касьяна, як і смерть будь-якої визначної людини, викликав багато чуток і пересудів. Говорять про те, що помирав не як праведник, а в муках. «Обсмоктують» те, що на похороні не було знаменитостей, базікають, що мало зробив Касьян для міста. От і автору статті один знайомий сказав: «Мало він по собі залишив. От якби пів міста бруківкою виклав чи ще щось таке грандіозне утнув. Он в Полтаві бізнесмени таке роблять». Сказав чоловік і пішов. А через два дні покаявся: «Ти знаєш, я оце подумав і зрозумів. Не правий я був, дурницю сказав». Далі чоловік порівняв життя Касьяна із свічкою. Доки свічка горить, від її полум’я можна запалювати інші. Можна одну, а можна — мільйон. Підходь — і бери, користуйся. Полум’я на свічці не стане меншим. І вона світитиме, доки не згорить дотла. Так і Касьян. Він горів, як свіча. Він віддавав своє тепло мільйонам. Віддавав грошима, котрі ніколи не рахував і не накопичував, віддавав «замовляючи словечко», складаючи протекцію тому чи іншому. І, перш за все, віддавав своє тепло і світло, зцілюючи людей. Так, можливо, він не зібрав мільйона, щоб заасфальтувати якусь одну вулицю чи збудувати величезну церкву. Але ніхто, напевне й сам Касьян, не знав і не знає скільки він роздав тих мільйонів. На церкви, на школи, на бібліотеки, на рідне місто Кобеляки. І просто людям — тому, щоб одягтися, іншому, щоб вилікуватися, а то й просто похмелитися. Касьяна використовували. Використовували його славу, його ім’я, його гроші. Десятки стали на його зв’язках мільйонерами, сотні — збудували собі розкішні будинки, тисячі — влаштувались на гарну роботу, зробили кар’єру. Він знав, що його використовують. Але не звертав на це уваги, тому що не мав часу на такий дріб’язок. Він працював, рятував людей, дарував їм своє тепло. І згорів, як та свіча. А може в Бога заболіла спина…

Подобається    0