Однією з найстійкіших легенд, що оточує пивоваріння, є міф про так зване «порошкове пиво». Ця ідея живиться нерозумінням складних біохімічних процесів броварства та бажанням знайти просте пояснення для стабільного смаку масових брендів. Проте реальність значно прозаїчніша і водночас цікавіша.
В основі будь-якого пива, від маленької крафтової броварні до промислового гіганта, лежать чотири фундаментальні компоненти: вода, солод, хміль та дріжджі. Все смакове та ароматичне розмаїття, яке можна побачити, переглядаючи асортимент на сайтах, на кшталт https://umanpivo.ua/ua/products/pyvo, досягається саме завдяки варіаціям цих натуральних інгредієнтів, а не хитрим хімічним порошкам. Різні сорти ячмінного солоду (від світлого до карамельного), десятки видів хмелю (з ароматами від цитрусів до хвої) та унікальні штами дріжджів створюють безмежну палітру смаків.
"Пивний живіт" та інші страшилки про фігуру
Фраза «пивний живіт» стала настільки поширеною, що багато хто беззаперечно вірить: саме пиво є головним винуватцем появи зайвої ваги в області талії. Однак демонізувати сам напій не зовсім справедливо. Проблема криється не стільки в пиві, скільки в загальному балансі калорій та способі його споживання. Алкоголь сам по собі досить калорійний, але головна небезпека полягає в його здатності стимулювати апетит.
Під впливом етанолу знижується самоконтроль, і рука сама тягнеться до висококалорійних закусок: чипсів, сухариків, солоних горішків, смажених ковбасок чи крилець. Саме цей тандем — калорії з напою плюс надлишкові калорії з їжі — і призводить до набору ваги, яка через особливості метаболізму у чоловіків часто відкладається саме в абдомінальній ділянці.
Темне — міцне, живе — корисне? Розбираємось у сортах
Поширена помилка — оцінювати міцність пива за його кольором. У свідомості багатьох міцно засів стереотип: що темніший напій, то він міцніший і насиченіший. Насправді колір пива залежить виключно від типу солоду та ступеня його обсмаження, тоді як міцність — від кількості зброджуваних цукрів, тобто від початкової щільності сусла.
Можна легко знайти приклади, що руйнують цей міф. Класичний ірландський сухий стаут, що має майже чорний колір, зазвичай містить всього 4-4,5% алкоголю, тобто менше, ніж багато світлих лагерів. Водночас бельгійський золотистий трипель або світлий ейл у стилі барлівайн можуть легко сягати 9-12% міцності. Таким чином, колір говорить нам про смаковий профіль (карамельний, кавовий, шоколадний, хлібний), але ніяк не про вміст алкоголю.
Ще один популярний термін — «живе пиво». Зазвичай під ним розуміють непастеризований і нефільтрований напій, який містить живу культуру дріжджів. Прихильники такого пива стверджують, що воно набагато корисніше за «мертве» пастеризоване, оскільки зберігає більше вітамінів. Дріжджі дійсно є джерелом вітамінів групи B, але їхня кількість у кінцевому продукті не настільки велика, щоб мати суттєвий вплив на здоров'я.
Додати коментар