Атестація чи профанація

Кілька днів тому працівники «ЕХО» їздили в Полтаву. Там спеціальна комісія з Києва проводила відбір кандидатів для роботи в атестаційних комісіях. Ті, кого відберуть, у червні візьмуть участь в атестації поліцейських у Полтавській області. Із земляків на конкурсному відборі ми побачили лише Анатолія Кучеренка, котрий працює у районній раді. Усі інші дружно проігнорували процес.

Зізнаюся чесно, перед тим, як подавати заявку на конкурс, теж довго переборював власний скептицизм. Адже ніяк не міг зрозуміти, як журналісти, підприємці, учителі і службовці зможуть визначити, хто із нинішніх поліцейських повинен і далі працювати у правоохоронних органах, а кого потрібно відправити у відставку. Перед початком конкурсу розмовляли на цю ж тему із Володею Паршевлюком, який теж направив заявку для участі в атестації. І він усе правильно сказав:

— Якщо ми маємо достовірну інформацію про те, що той чи інший поліцейський бере хабарі або «кришує» нелегальний бізнес, то повинні про це написати у газеті, а правоохоронець має сидіти в тюрмі, а не проходити атестацію.

Почуте і побачене на конкурсі в чомусь підтвердило скепсис автора, а в чомусь дало привід для обережного оптимізму. Ми так і не зрозуміли критеріїв, за якими відбиратимуть нас. І, як причинно-наслідковий зв’язок, не зрозуміли, як відбиратимемо поліцейських ми. Уявіть, ви член атестаційної комісії. За два тижні, будучи корінним кобелячанином, маєте атестувати правоохоронців із Оржиці, Семенівки чи Котельви, у яких ніколи в житті не бували і нікого там не знаєте. І при цьому ви не володієте спеціальними методиками для визначення характеру людини, її психологічної стійкості, знання законів і фізичної підготовки. Виходить не атестація, а профанація. Неуки будуть тестувати професіоналів. Це як Шаріков із «Собачого серця» коментував дискусію Енгельса із Каутським.

Із того, що вселяє оптимізм. Розмова з тими людьми, хто нас відбирав. Вони теж визнають, що коефіцієнт корисної дії атестації поліцейських стрімко наближається до нульової позначки. Тим більше, що результати роботи атестаційної комісії запросто можна оскаржити в судовому порядку. А весь цей процес має лише одну однозначну користь: він є своєрідним стресом для діючих поліцейських. Можливо, хтось щось почитає, підтягнеться на турніку чи не братиме дань із самогонників. Хоча б на деякий, зовсім невеличкий, проміжок часу. А якість поліції, по великому рахунку, залежить від якості суспільства.

У кінці розмови нас запитали:

— Як ви думаєте, за який час можна змінити поліцію, через скільки стануть видимими результати реформи?

Володя, як оптиміст, відповів, що через рік. Автор, як скептик, зазначив:

— Було б добре, аби років через п’ять.

Ну, а атестувати поліцейських можна без будь-якого відбору і щодня. Будьте до них принциповими, вивчайте і не порушуйте законодавство. І нічого не бійтеся. Чого вам і бажаю.