Втеча з психлікарні до Кобеляк
Дотримання правил заради благ чи голодна свобода? Герой нашої історії обрав останнє.
Жив у Кобеляках тринадцятирічний юнак (назвемо його Іван). На перший погляд нічим не відрізнявся від інших дітей. Мало кому було відомо, що вдома у нього не було що їсти. Проте одного разу цей хлопчик з родичкою-одноліткою допомагали бабусі по господарству. Видивились, де лежали горіхи та сушка, а ввечері їх викрали. Підлітки змогли награбоване продати, а за виручені 270 гривень придбали чіпсів та речі повсякденного вжитку. Іван купив собі труси, шкарпетки, капці… Наступного разу хлопчик намагався викрасти у сусідки з погреба банку кабачкової ікри.
Долею Івана серйозно зайнялися служби у справах дітей. Матір взагалі ним не опікувалася, вела аморальний спосіб життя, зловживаючи спиртним. Жінка тричі притягувалась до відповідальності, мала шанс виправитися, проте не скористалася ним. Зрештою матір позбавили батьківських прав, а хлопчика відправили в притулок до Кременчука. Усю дорогу Ваня плакав, пообіцяв, що буде тікати. І стримав своє слово. П’ять (!) разів він втікав з притулків та повертався у Кобеляки. Потяг до свободи та вільного життя приводив юного мандрівника у батьківський будинок.
— Хлопчика направляли до психлікарні, — пригадує старший оперуповноважений групи кримінальної міліції у справах дітей Кобеляцького райвідділу Людмила Домнич. — Але й звідти він утік — стрибнув з другого поверху. Нічого собі не зламав і на попутках, без коштів, в одній майці, зміг дістатися у Кобеляки. На жаль, крім уміння втікати, він ще мав хист до крадіжок. З одного будинку виніс DVD-плеєр, мобільний телефон, а потім «прихопив» з подільниками і скутер. Ніхто не міг собі уявити, що таку крадіжку могла вчинити дитина.
Кожного разу, коли Ваню затримувала міліція, він присягався, що вчиняти злочинів більше не буде. Але… Історія повторювалась знову. Два тижні тому хлопчик проник до одного з кобеляцьких будинків. Хотів викрасти радіоприймач. Його затримала господарка.
Зараз хлопчик знову в притулку. Та чи надовго?
Жив у Кобеляках тринадцятирічний юнак (назвемо його Іван). На перший погляд нічим не відрізнявся від інших дітей. Мало кому було відомо, що вдома у нього не було що їсти. Проте одного разу цей хлопчик з родичкою-одноліткою допомагали бабусі по господарству. Видивились, де лежали горіхи та сушка, а ввечері їх викрали. Підлітки змогли награбоване продати, а за виручені 270 гривень придбали чіпсів та речі повсякденного вжитку. Іван купив собі труси, шкарпетки, капці… Наступного разу хлопчик намагався викрасти у сусідки з погреба банку кабачкової ікри.
Долею Івана серйозно зайнялися служби у справах дітей. Матір взагалі ним не опікувалася, вела аморальний спосіб життя, зловживаючи спиртним. Жінка тричі притягувалась до відповідальності, мала шанс виправитися, проте не скористалася ним. Зрештою матір позбавили батьківських прав, а хлопчика відправили в притулок до Кременчука. Усю дорогу Ваня плакав, пообіцяв, що буде тікати. І стримав своє слово. П’ять (!) разів він втікав з притулків та повертався у Кобеляки. Потяг до свободи та вільного життя приводив юного мандрівника у батьківський будинок.
— Хлопчика направляли до психлікарні, — пригадує старший оперуповноважений групи кримінальної міліції у справах дітей Кобеляцького райвідділу Людмила Домнич. — Але й звідти він утік — стрибнув з другого поверху. Нічого собі не зламав і на попутках, без коштів, в одній майці, зміг дістатися у Кобеляки. На жаль, крім уміння втікати, він ще мав хист до крадіжок. З одного будинку виніс DVD-плеєр, мобільний телефон, а потім «прихопив» з подільниками і скутер. Ніхто не міг собі уявити, що таку крадіжку могла вчинити дитина.
Кожного разу, коли Ваню затримувала міліція, він присягався, що вчиняти злочинів більше не буде. Але… Історія повторювалась знову. Два тижні тому хлопчик проник до одного з кобеляцьких будинків. Хотів викрасти радіоприймач. Його затримала господарка.
Зараз хлопчик знову в притулку. Та чи надовго?
Додати коментар