Мала Україна

Нещодавно, перебуваючи на одному сільському святі, почув досить-таки цікавий діалог двох чоловіків. Один із них із неприхованою ностальгією згадував «старі-добрі» радянські часи. І при цьому із сумом нарікав на обмежені можливості в сучасній Україні. За його словами, у нашій країні… дуже мало місця.
— От коли був Союз, можна було поїхати куди хочеш! Один мій однокласник виїхав у Москву, зачепився там і лишився на постійно. Інша знайома подалася до Владивостока, там влаштувалася на роботу і зараз непогано живе. А у нас що? У країні п’ятдесят мільйонів людей, і куди ти поїдеш, щоб пробитися в житті? У цілій Білорусії людей менше, ніж у нашому Києві!
От, виходить, у чому всі біди українців. Нам просто мало місця у власній країні. Ніде жити, ніде працювати і реалізуватися. От якби всіх випустили у Москву! Або хоча б у Санкт-Петербург. Отам розмах і перспективи! Але всіх не випускають…
Але деякі таки знаходять можливість і виїжджають із малої і безперспективної України. Одні на деякий час, інші назовсім. Їх називають заробітчанами, гастарбайтерами і лімітою (якщо вони таки потрапляють в омріяну Москву). Таких людей дехто засуджує, але переважна більшість їхній від’їзд схвалює і «по-чорному» їм заздрить. Адже вони нарешті здобули шанс реалізуватись. Хоча, ні. Давайте називати речі своїми іменами. Здобули можливість швиденько заробити грошенят. Як би хто не виправдовував свою еміграцію, головною причиною зазвичай виявляються прозаїчні грошові папірці. І саме вони так манять до Італії наших наївних і найкрасивіших у світі дівчат, вони ж кличуть у далеку Данію наших талановитих і креативних юнаків. І доки вони у своїх Росіях, Даніях чи Італіях заробляють гроші, ні-ні та й згадують маленьку і таку непривабливу Україну. Напевно, вони сподіваються, що доки вони працюватимуть за кордоном, в Україні щось зміниться на краще і у ній цілком можливо буде жити, реалізовуватись, народжувати дітей і без страху дивитись у майбутнє. Але якщо вони так думають, то глибоко помиляються. Тому що сама по собі Україна не зміниться.
Звичайно, можна проникнутися проблемами наших заробітчан і погодитись, що в Україні їм не знайшлося місця чи можливості для реалізації. Але чомусь віриться, що більшість із них могли лишитися. І принести користь тут. І разом щось змінити. Адже наша Україна і надалі буде залишатися маленькою, доки її населятимуть маленькі українці.

Подобається    0