Ціна обіцянок
З одного боку, здається, в Україні на 19‑му році її незалежності ніби нічого страшного не сталося. Одна з політичних сил перемогла на президентських виборах; зрозуміло, що до перемоги її привело розчарування виборців діяльністю попередньої влади. Так само зрозуміло, що розчарування новою владою в майбутньому теж неминуче, бо до перемоги вона прийшла на хвилі соціального популізму і проросійських гасел.
Спостерігаючи сьогодні за діями влади, можна зробити досить однозначні висновки. Виявляється, що вона, нинішня влада, у першу чергу турбується про «своїх людей» — президента, керівництво уряду, народних депутатів. Саме на обслуговування їх діяльності, забезпечення відпочинку та охорони здоров’я уряд нещодавно перерозподілив бюджетні призначення в сумі, що перевищує півтора мільярди гривень.
Щодо всіх інших громадян нашої незалежної держави, то їм назустріч влада робить оті непопулярні кроки, про які скажу нижче.
Нагадаємо, Національна комісія регулювання електроенергетики своїми постановами від 13 липня збільшила з 1 серпня 2010 року на 50 % відпускні ціни на природний газ для населення і ціну газу для підприємств теплоенергетики, що забезпечують опалювання і гаряче водопостачання населенню.
Крім того, уряд пообіцяв МВФ підняти ціни на газ для населення ще на 50 % у квітні 2011 року і робити це кожних півроку.
Звичайно, такі дії влади підривають довіру до неї навіть тих людей, що симпатизували їй раніше.
Так, наприклад, депутати-комуністи, що наразі входять до правлячої коаліції, закликають бойкотувати співпрацю з МВФ та виступають з пропозицією провести референдум з цього питання.
Ряд експертів різноманітних інститутів за результатами досліджень заявляють про те, що більшість українців з великою недовірою ставляться до політики держави в цілому. А щодо підвищення цін на газ, люди вважають, що це позначиться на матеріальному стані їх сімей. Вони не вірять у те, що уряд зможе захистити малозабезпечені сім’ї від негативних наслідків, незважаючи на заявлені пільги та субсидії.
Крім того, значна частина опитаних українців вважає, що тарифи були підняті з метою особистого збагачення окремих політиків або бізнесменів.
Таке підвищення цін є неправомірним, адже відомо, що обсяги газу, який видобувається в Україні, достатні для того, щоб ми могли задовольнити потреби населення, і воно продиктоване виключно вимогами МВФ. Одночасно з ростом цін на газ стрімко зростають ціни і на продукти першої необхідності. Слідом за подорожчанням гречки, ціна на яку зросла вдвічі, подорожчали борошно, картопля, всі овочі, молочні продукти, цукор. Хоча Уряд неодноразово заявляв, що не допустить подорожчання продуктового кошика, реальність спростовує ці обіцянки щоденно.
Очевидно, що влада перекладає весь тягар підвищення цін на плечі громадян., хоча за передвиборчими обіцянками ми мали відчути «покращення життя вже сьогодні».
Ще один непопулярний крок, який здійснив уряд під диктовку МВФ — підвищення пенсійного віку до 60 років для жінок.
Знову ж таки, за оцінками фахівців, механічне підвищення пенсійного віку для жінок не зможе вирішити проблему дефіциту пенсійного фонду, оскільки середня тривалість життя громадян України 57 років. А стосовно того, щоб не платити пенсію працюючим пенсіонерам, раджу прожити на ту пенсію. Цим пенсіонерам елементарно бракує коштів на харчування. Або заплати за комунальні послуги і помирай з голоду, або їж і не плати. Можна згадати ще й про «безкоштовну» медицину, «безкоштовну» освіту. Адже у всіх — діти, онуки.
Крім того, нові робочі місця не створюються, а навпаки є тенденція до скорочення вже діючих.
Мусимо відверто визнати, що наша держава цілком залежна від кредитів МВФ. Ця залежність поглиблюється, а нинішній уряд — лише слухняний інструмент, що реалізує політику керівництва Міжнародного валютного фонду на теренах України.
Наприкінці хочу зазначити, що постійні запевнення про недопущення наступу на свободу слова в дійсності обертаються фактами цензури, тоді коли місцеві засоби масової інформації повинні служити інтересам людей, бути громадською трибуною, як умовно її величають — четвертою владою.
Спостерігаючи сьогодні за діями влади, можна зробити досить однозначні висновки. Виявляється, що вона, нинішня влада, у першу чергу турбується про «своїх людей» — президента, керівництво уряду, народних депутатів. Саме на обслуговування їх діяльності, забезпечення відпочинку та охорони здоров’я уряд нещодавно перерозподілив бюджетні призначення в сумі, що перевищує півтора мільярди гривень.
Щодо всіх інших громадян нашої незалежної держави, то їм назустріч влада робить оті непопулярні кроки, про які скажу нижче.
Нагадаємо, Національна комісія регулювання електроенергетики своїми постановами від 13 липня збільшила з 1 серпня 2010 року на 50 % відпускні ціни на природний газ для населення і ціну газу для підприємств теплоенергетики, що забезпечують опалювання і гаряче водопостачання населенню.
Крім того, уряд пообіцяв МВФ підняти ціни на газ для населення ще на 50 % у квітні 2011 року і робити це кожних півроку.
Звичайно, такі дії влади підривають довіру до неї навіть тих людей, що симпатизували їй раніше.
Так, наприклад, депутати-комуністи, що наразі входять до правлячої коаліції, закликають бойкотувати співпрацю з МВФ та виступають з пропозицією провести референдум з цього питання.
Ряд експертів різноманітних інститутів за результатами досліджень заявляють про те, що більшість українців з великою недовірою ставляться до політики держави в цілому. А щодо підвищення цін на газ, люди вважають, що це позначиться на матеріальному стані їх сімей. Вони не вірять у те, що уряд зможе захистити малозабезпечені сім’ї від негативних наслідків, незважаючи на заявлені пільги та субсидії.
Крім того, значна частина опитаних українців вважає, що тарифи були підняті з метою особистого збагачення окремих політиків або бізнесменів.
Таке підвищення цін є неправомірним, адже відомо, що обсяги газу, який видобувається в Україні, достатні для того, щоб ми могли задовольнити потреби населення, і воно продиктоване виключно вимогами МВФ. Одночасно з ростом цін на газ стрімко зростають ціни і на продукти першої необхідності. Слідом за подорожчанням гречки, ціна на яку зросла вдвічі, подорожчали борошно, картопля, всі овочі, молочні продукти, цукор. Хоча Уряд неодноразово заявляв, що не допустить подорожчання продуктового кошика, реальність спростовує ці обіцянки щоденно.
Очевидно, що влада перекладає весь тягар підвищення цін на плечі громадян., хоча за передвиборчими обіцянками ми мали відчути «покращення життя вже сьогодні».
Ще один непопулярний крок, який здійснив уряд під диктовку МВФ — підвищення пенсійного віку до 60 років для жінок.
Знову ж таки, за оцінками фахівців, механічне підвищення пенсійного віку для жінок не зможе вирішити проблему дефіциту пенсійного фонду, оскільки середня тривалість життя громадян України 57 років. А стосовно того, щоб не платити пенсію працюючим пенсіонерам, раджу прожити на ту пенсію. Цим пенсіонерам елементарно бракує коштів на харчування. Або заплати за комунальні послуги і помирай з голоду, або їж і не плати. Можна згадати ще й про «безкоштовну» медицину, «безкоштовну» освіту. Адже у всіх — діти, онуки.
Крім того, нові робочі місця не створюються, а навпаки є тенденція до скорочення вже діючих.
Мусимо відверто визнати, що наша держава цілком залежна від кредитів МВФ. Ця залежність поглиблюється, а нинішній уряд — лише слухняний інструмент, що реалізує політику керівництва Міжнародного валютного фонду на теренах України.
Наприкінці хочу зазначити, що постійні запевнення про недопущення наступу на свободу слова в дійсності обертаються фактами цензури, тоді коли місцеві засоби масової інформації повинні служити інтересам людей, бути громадською трибуною, як умовно її величають — четвертою владою.
17 вересня 2010, 13:59 | Полтавщина | Політика
Додати коментар