І звели українців лобами

Мабуть, це вперше, коли в районній газеті, відзначаючи роковини Полтавської битви, не звеличували Московського царя за перемогу в ній. Для українців оспівувати перемогу Петра першого в Полтавській битві, це майже рівно тому, коли б євреї, щороку відзначаючи день народження Гітлера, говорили, якою ж доброю людиною він був. Справа в тому, що в Полтавській битві по обидві сторони воюючих сторін, з характерною для них хоробрістю, відчайдушно билися козацькі війська. З гетьманом Іваном Мазепою була вся славна Запорізька Січ з кошовим Гордієнком та вірні Україні козаки, що приєдналися до них — всього близько 8 тисяч воїнів. З іншого боку, з царем Московським, були такі ж доблесні козацькі війська. Частина з них сліпо повірила своїм старшинам, а частину силоміць змусили воювати проти України. До речі, ця братовбивча війна розпочалася не під час Полтавської битви, а значно раніше, одразу після смерті Б.Хмельницького, і до початку битви в ній загинуло понад 75 тисяч українських воїнів. Одних з найкращих і найхоробріших воїнів того часу. А нищили вони один одного тому, що Богдан Хмельницький своєю злукою (Переяславська Рада) розірвав по-живому єдність українців. І, хоча абсолютна більшість народу і війська (Іван Богун, старшини, військо, Православна церква, Запорізька Січ) були проти злуки з Москвою, Богдан Хмельницький провів цю злуку, користуючись своєю посадою, своїм положенням. Суть якої коротко можна передати так: Гетьман України з усим народом і військом козацьким іде під царство Московське. Юридично Москва отримала право керувати всією Україною. І щойно помер Богдан Хмельницький, законно обраного гетьмана Юрія Хмельницького зробили зрадником і вигнали з України за допомогою українців, як тільки дізналися, що він хоче розірвати злуку з Москвою. Після цього хотіли знищити законно обраного гетьмана Івана Виговського. Але не вдалося — в бою під Конотопом Іван Виговський вщент розгромив царські війська. Десятки тисяч українців загинуло, коли Москва призначила гетьманом полковника Максима Пушкаря і натравили його на Івана Виговського. Якби Виговський і Пушкар вийшли на лицарський поєдинок, один на один, помірятися силами, то це було б правильно. Але за спиною в кожного були десятки тисяч козаків, які не боялися жодного ворога і, навіть, смерті. І розпочалося знищення українців українцями, яке триває і в цей час, лише в іншій формі. Про це і про інше вже давно сказав наш геній Тарас Шевченко в своїх творах: «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові…», «Чернець», «Заступила чорна хмара». Півтори століття тому про це на весь світ сказав Тарас Шевченко, а більшість українського народу не хочуть про це ні знати, ні, навіть, чути. Бо про це їм не сказали високі чини. Єдину Україну жоден ворог не міг здолати. Українські війська були непереможними. Але, на жаль, не дали і гетьману Івану Мазепі об’єднати Україну. Не ворог, так самі себе побили.А скоро президентські вибори, і залежно від нас, від того, як проголосуємо, буде залежати наше життя. Або крах, або перемога. Можливо, хоч тепер це зрозуміємо.

Подобається    0