Тріумф влади чи останнє китайське попередження?
Відшуміли, відгули вибори до місцевих рад. Відвиступали оратори та агітатори, відобіцяли обіцяльники. Настав час підводити підсумки і робити перші висновки.
Ці вибори підтвердили одну закономірність — неможливо виграти перегони, включившись до них за місяць до призначеної дати голосування. Потрібно «світитись», заявляти про себе як про майбутнього депутата, тим більше — міського голову за кілька років. І — працювати, говорити з людьми, завойовувати собі авторитет. У іншому випадку завжди виграє представник діючої влади.
Отже, регіонали виграли. І їм нібито можна тріумфувати та «брати Бога за бороду». Адже маючи владу в державі, Партія регіонів отримала ще й кредит довіри на рівні місцевого самоврядування. Президентська вертикаль, Верховна рада, міліція, суд, прокуратура, а тепер ще й місцеві ради — все схвачено, скрізь свої люди. Нібито повторюється російський сценарій повної монополізації влади, виникає ілюзія єдиної та непереможної команди, яка керуватиме вічно.
Але то лише ілюзія. Недаремно ж на обличчях тих кобеляцьких регіоналів, хто знайомий із арифметикою та має аналітичні здібності, не проглядається похмільно-переможних посмішок. Навпаки — там читається стурбованість.
По-перше, з перемогою потрібно щось робити. Читай — виконувати обіцянки. А зробити це надзвичайно важко. Тому що для цього потрібні бюджетні гроші. А їх з кожним роком для місцевої влади залишають менше і менше.
По-друге і головне. Основний результат виборів — це не перемога Партії регіонів. Це — небувало низький відсоток явки виборців і небувало високий — тих, хто не підтримав нікого. 31 жовтня на виборчі дільниці прийшли 21802 жителя Кобеляччини або 56%. Для прикладу — на Президентських виборах у голосування взяли участь 69 відсотків виборців. А ще раніше бюлетені в урни вкидали 75–76 відсотків людей. Рахуємо далі. Не підтримали жодного кандидата, жодну партію 10,5 відсотків. Що ж виходить? 15 відсотків людей на вибори не пішли, а 10 сказали «ні» всім без винятку. Тобто, кожен четвертий владу не обирав. Він не вірить ні їй, ні опозиції, нікому. І таких людей стає все більше і більше. Вони демонструють своє невдоволення. Поки що тихо. Методом своєрідного китайського попередження. Далі може бути страшніше.
Ці вибори підтвердили одну закономірність — неможливо виграти перегони, включившись до них за місяць до призначеної дати голосування. Потрібно «світитись», заявляти про себе як про майбутнього депутата, тим більше — міського голову за кілька років. І — працювати, говорити з людьми, завойовувати собі авторитет. У іншому випадку завжди виграє представник діючої влади.
Отже, регіонали виграли. І їм нібито можна тріумфувати та «брати Бога за бороду». Адже маючи владу в державі, Партія регіонів отримала ще й кредит довіри на рівні місцевого самоврядування. Президентська вертикаль, Верховна рада, міліція, суд, прокуратура, а тепер ще й місцеві ради — все схвачено, скрізь свої люди. Нібито повторюється російський сценарій повної монополізації влади, виникає ілюзія єдиної та непереможної команди, яка керуватиме вічно.
Але то лише ілюзія. Недаремно ж на обличчях тих кобеляцьких регіоналів, хто знайомий із арифметикою та має аналітичні здібності, не проглядається похмільно-переможних посмішок. Навпаки — там читається стурбованість.
По-перше, з перемогою потрібно щось робити. Читай — виконувати обіцянки. А зробити це надзвичайно важко. Тому що для цього потрібні бюджетні гроші. А їх з кожним роком для місцевої влади залишають менше і менше.
По-друге і головне. Основний результат виборів — це не перемога Партії регіонів. Це — небувало низький відсоток явки виборців і небувало високий — тих, хто не підтримав нікого. 31 жовтня на виборчі дільниці прийшли 21802 жителя Кобеляччини або 56%. Для прикладу — на Президентських виборах у голосування взяли участь 69 відсотків виборців. А ще раніше бюлетені в урни вкидали 75–76 відсотків людей. Рахуємо далі. Не підтримали жодного кандидата, жодну партію 10,5 відсотків. Що ж виходить? 15 відсотків людей на вибори не пішли, а 10 сказали «ні» всім без винятку. Тобто, кожен четвертий владу не обирав. Він не вірить ні їй, ні опозиції, нікому. І таких людей стає все більше і більше. Вони демонструють своє невдоволення. Поки що тихо. Методом своєрідного китайського попередження. Далі може бути страшніше.
5 листопада 2010, 13:29 | Полтавщина | Редакційна