Просинаємось?
Зараз однією із найважливіших новин в Україні є масштабні акції протесту проти прийняття Податкового кодексу. У них беруть участь підприємці з усіх усюд нашої держави, у тому числі і жителі Кобеляцького та Новосанжарського районів. Чи доб’ються чогось своїми протестами підприємці — невідомо. Швидше за все — ні. Діюча в Україні влада не звикла відступати.
Як важко, не ознайомившись із цим злощасним Податковим кодексом, стверджувати, чого він принесе більше — користі чи шкоди. Представники держави стверджують, що новий Кодекс — це благо, це наповненість бюджетів усіх рівнів, це гроші для пенсіонерів, медиків, учителів, незахищених верств населення. Підприємці мають кардинально протилежний погляд на згаданий документ. Вони вважають, що Кодекс приймають не для блага простих українців, а в ім’я подальшого збагачення правлячої Україною купки олігархів. Мовляв, знищивши дрібний і середній бізнес, ті розв’яжуть одразу дві проблеми. По-перше — ліквідують конкурентів, а по-друге — забезпечать свої заводи, фабрики і супермаркети дешевою робочою силою. Адже куди подітися збанкрутілим дрібним бізнесменам? Шлях один — у найми до олігархів.
Де істина? Хто правий у цій ситуації, хто дійсно керується благими намірами? Остаточні відповіді на ці запитання може дати лише час.
Але вже зараз розуміло — Податковий Кодекс парадоксальним чином зробив добру справу. Українці після довгої сплячки, яка тривала із 2004 року по сьогоднішній день, почали просинатися. Тоді вони раз вийшли на великий і малий Майдани, показали себе людьми і знову заснули. Зараз влада взяла частину люду «за живе». І, о диво, проснулись, заворушились, почали об’єднуватися, протестувати. А там, дивись, і до створення незалежних профспілок додумаються, і на виборах за гречку продаватись перестануть. І з’явиться в Україні нарешті довгоочікуване громадянське суспільство. А влада нарешті навчиться домовлятися зі своїми громадянами, а не банально дурити їх чи ламати через коліно.
Сьогодні проснулись підприємці. Наступними, по ідеї, повинні стати селяни. Вони поки що лише «чолобитні» до влади писати вміють: «Ой, не платять за молоко! Ой, ціни знижують! Ой, допоможіть Христа ради, вдійте щось, бо ми самі невтьопні». А ні, щоб організуватись та тиждень-два покрутити дулі заготівельникам, не здаючи молоко. Та приїхати під стіни владних будівель і позаливати молоком усе перед ними. От тоді результат дійсно буде. Але для цього потрібно проснутись.
Як важко, не ознайомившись із цим злощасним Податковим кодексом, стверджувати, чого він принесе більше — користі чи шкоди. Представники держави стверджують, що новий Кодекс — це благо, це наповненість бюджетів усіх рівнів, це гроші для пенсіонерів, медиків, учителів, незахищених верств населення. Підприємці мають кардинально протилежний погляд на згаданий документ. Вони вважають, що Кодекс приймають не для блага простих українців, а в ім’я подальшого збагачення правлячої Україною купки олігархів. Мовляв, знищивши дрібний і середній бізнес, ті розв’яжуть одразу дві проблеми. По-перше — ліквідують конкурентів, а по-друге — забезпечать свої заводи, фабрики і супермаркети дешевою робочою силою. Адже куди подітися збанкрутілим дрібним бізнесменам? Шлях один — у найми до олігархів.
Де істина? Хто правий у цій ситуації, хто дійсно керується благими намірами? Остаточні відповіді на ці запитання може дати лише час.
Але вже зараз розуміло — Податковий Кодекс парадоксальним чином зробив добру справу. Українці після довгої сплячки, яка тривала із 2004 року по сьогоднішній день, почали просинатися. Тоді вони раз вийшли на великий і малий Майдани, показали себе людьми і знову заснули. Зараз влада взяла частину люду «за живе». І, о диво, проснулись, заворушились, почали об’єднуватися, протестувати. А там, дивись, і до створення незалежних профспілок додумаються, і на виборах за гречку продаватись перестануть. І з’явиться в Україні нарешті довгоочікуване громадянське суспільство. А влада нарешті навчиться домовлятися зі своїми громадянами, а не банально дурити їх чи ламати через коліно.
Сьогодні проснулись підприємці. Наступними, по ідеї, повинні стати селяни. Вони поки що лише «чолобитні» до влади писати вміють: «Ой, не платять за молоко! Ой, ціни знижують! Ой, допоможіть Христа ради, вдійте щось, бо ми самі невтьопні». А ні, щоб організуватись та тиждень-два покрутити дулі заготівельникам, не здаючи молоко. Та приїхати під стіни владних будівель і позаливати молоком усе перед ними. От тоді результат дійсно буде. Але для цього потрібно проснутись.
26 листопада 2010, 13:41 | Полтавщина | Редакційна
Додати коментар