Собаки також плачуть!

Заголовок цієї замітки виник внаслідок трагічно-екстремальних обставин, у які потрапили група мисливців та їхня собака.
А діло було так. Погожої грудневої днини мисливці у пошуках пухнастої дичини опинилися у селі Галагурівка Золотарівської сільської ради. На сьогодні там залишилися три жилі оселі, у яких доживають віку наші з вами земляки. Усе більше й більше їх односельців переселяються через дорогу на сільський цвинтар. А порожні хати-сироти, у яких колись народжувалися, жили, веселились люди, дзвенів дитячий сміх, поступово також вмирають, тужачи за своїми дбайливими господарями вибитими вікнами, розтрощеними покрівлями. Квітучі колись сади заросли чортополохом та дерезою.
У таких місцях люблять селитися лисиці, які дошкуляють мешканцям села, часто й густо серед білого дня нахабно цуплять домашню птицю. Отож, саме тут мисливці й вирішили покарати лисяче плем’я: якщо не встрілити, то хоча б нагнати страху рудим злодійкам.
Розпочавши загінку, собаки активно запрацювали, нишпорячи у непрохідних хащах. Кожен мисливець завмер в очікуванні. Раптом господар однієї із собак (а їх було два куцгаари: брат і сестра) помітив, як його Річ на повному скаку ніби крізь землю провалився.
Підбігши до місця, де зник собака, мисливець почув жалібне скиглення десь з-під землі. Зрозумівши, що собака попав у халепу, а точніше — упав у величезну яму, яка колись була колодязем, господар собаки та його напарники гарячково почали шукати вихід з трагічної ситуації. Знайдена драбина, спущена на вірьовці, зникла у зяючій ямі — вона виявилася занадто короткою.
Один із мисливців, зрозумівши, що самі вони нічого не вдіють, запропонував звернутися до служби порятунку, точніше до райвідділу МНС. Не вірячи в успіх — усе ж таки піднімали по тривозі серйозну службу на порятунок якоїсь собаки — таки зателефонували Андрію Гречаному, відповідальному працівникові райвідділу МНС. Сам активний мисливець, любитель мисливських собак, він також перебував на полюванні. Без зайвих слів уточнив координати і попрохав почекати.
Півгодини чекання, що супроводжувалися плачем собаки з глибочезного земляного отвору, справдилось прибуттям працівників райвідділу МНС. Валентин Ломаков, Сергій Жук, Роман Попруга, Микола Каблучка, швидко зорієнтувавшись на місці, приготували спеціальну драбину, один із мисливців, а це був Сергій Фещенко, обережно ступив на щаблі. Усі затамували подих… Ще хвилина-дві — і на поверхні з’являється заплакана (я не перебільшую) собача голова, а за нею —  блідий рятівник. Потім він скаже, що побував у справжній могилі.
На щастя мисливців і на радість собаки, усе обійшлося гаразд. А могло ж статися набагато трагічніше! Якби замість собаки у колодязь потрапила людина! Навіть подумати страшно! Уявіть собі, що з усього маху летите вниз головою у провалля. А глибина виявилася досить значною: драбина, якою еменесники користуються на гасінні пожеж, досягає трьохповерхівки. Вона ледь виглядала з колодязя, коли її опустили на дно.
Ось така начебто й малозначуща історія трапилася на полюванні. Та вона змусила звернутися через газету до всіх, хто так чи інакше став її дійовою особою. По-перше, давайте поставимо заслін мародерам, які шастають покинутими сільськими садибами у пошуках металу, будівельних матеріалів. Невже ніхто не помічає цього неподобства, яке чинять наші з вами земляки?
По-друге, хіба не бачив нинішній господар оселі, що його колодязь зяє чорною потворою без кругів, не накритий, не загорнутий землею? А що господар є, видно з того, що земельна ділянка зорана, а колодязь знаходиться посередині обійстя.
По-третє, це знак для сільських рад: у будь-яку мить може трапитися лихо. Повірте, потрапити у таку пастку — заживо себе поховати. І чи хто там тебе знайде, чи почує твій голос?
А в районі таких покинутих, розграбованих сіл, хуторців чимало. Така ж халепа мало не трапилася з автором цього допису на хуторі Генералівка поблизу Криничного Комен­дан­тівської сільської ради.
Вихід із ситуації простий: головам сільських рад організувати детальний огляд своїх територій і терміново провести роботи з ліквідації смертельних пасток. Ми, мисливці, готові допомогти в цьому: на полювання, крім мисливської зброї, візьмемо лопати і сокири, допоможемо.
Наостанок від нашої мисливської компанії, від врятованого Річа висловлюємо щирі слова вдячності вище названим працівникам райвідділу МНС. З Новим роком та Різдвом Христовим!

Подобається    0