Що краще — нам в Данію чи японцям до нас?

Написав на свою голову статтю, в якій іде мова про українських заробітчан у Данії. І тепер немає спокою. Дзвонять, питають на вулиці, тривожать родичів і знайомих. Земляки різної статі і різного віку цікавляться, як виїхати в Данію і влаштуватись там на роботу. Хоч бери та відкривай власну фірму з працевлаштування за кордоном. Це жарти, звичайно.
Та зовсім невесело стає від усвідомлення того факту, що все більше і більше українців прагнуть виїхати за межі Батьківщини і шукати щасливої долі на чужині. Що це — проблеми нашої духовності чи ознака ненормальності того, що відбувається в рідній державі? Напевне, порівну одного й іншого. Підтвердженням проблем нашої духовності є розповіді все тих же заробітчан. Вони повідомляють, що українці виявляють незадоволення життям і там, в Данії, країні, де практично немає корупції і де, навпаки, є дієва турбота держави про своїх громадян. Такі ми вже є. Нам як мед, так обов’язково ложкою. І щоб ніяких зусиль не докладати.
Але й держава наша докладає ледве не надзусилля, щоб ускладнити життя українців на різних теренах.
Свіжий приклад — чергове «шедевральне» нововведення для підприємців. Майже всі вони в авральному порядку були змушені заповняти нові податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб. Здавалось, що в цьому поганого? Люди повинні платити податки, а держава контролювати цей процес. Та справа в тому, що підприємці й до цього подавали різні звіти та декларації. А поява нового виду звітності — це зайве адміністрування, це ускладнення життя підприємців. А найцікавішим є той факт, що майже сто відсотків бізнесменів нині подають «пусті» декларації. Там немає нічого, крім даних про людину і суцільних прочерків. Це означає, що кілька тисяч жителів Кобеляцького, Новосанжарського, Царичанського районів фактично безцільно витрачають свій час і нерви в чергах. А податківці перекладають з місця на місце десятки тисяч папірців.
Виникає логічне запитання: «Навіщо все це?». Серед підприємців говорять, що «все це» влаштовано з однією єдиною метою — «збити» з них штрафи. Хтось забуде, хтось не встигне здати «пусту» декларацію і заплатить за це тисячу гривень. Дрібниці, а державі приємно. А в підприємців лише «зросте» бажання працювати в рідній Україні.
Цікаву думку висловив один із наших царичанських читачів. Він сказав: «Якщо в Японії таки «бахне» реактор, потрібно їх швиденько в Україну запрошувати. Особливо їх уряд. Вони  Японію за два роки відбудують, і в нас порядок наведуть».
Дійсно, і землетрусів у нас немає, а розруха лише поглиблюється.

Подобається    0