Дивитися в корінь
«Зри в корень», — казав колись Козьма Прутков. Саме цю фразу мимоволі згадуєш, намагаючись зрозуміти, в чому ж причина прірви, яка існує в українському суспільстві. Прірви між владою і громадянами, між рівнем життя кількох мільярдерів і десятків мільйонів, між тим, що декларують українські політики, і тим, що відбувається в реальному житті.
Соціологічні дослідження, які проводять поважні державні та недержавні інститути, демонструють різний рівень падіння довіри українців до Президента і Уряду. Речники від влади пояснюють це тим, що в Україні відбуваються болючі для більшості реформи. І обіцяють, що через кілька років, а то й десятиліть, українці відчують позитив від сьогоднішніх непопулярних заходів і будуть дякувати Віктору Януковичу, Миколі Азарову і їх команді.
Дійсно, світова історія знає багато прикладів, коли болючі і непопулярні сьогодні реформи завтра приносять покращення життя народу і процвітання державі. І, можливо, сьогоднішня влада керується дійсно благими намірами.
Але якщо глянути «в корінь»? Цікаві висловлювання довелось почути під час сходки жителів села Шевченки. Люди зустрічались із представниками правоохоронних органів. І у вічі говорили їм про несправедливість, яка панує в Україні.
Дійсно, чому коли людина керує незареєстрованим скутером, котрий і зареєструвати практично неможливо, її миттєво оштрафують на 250 гривень? А коли обкурений недолюдок буде принародно катувати і знущатись над беззахисною людиною, йому інкримінують дрібне хуліганство і покарають «аж» на 51 гривню. Відчуваєте різницю? Наскільки державі дорожчий її інтерес за права, честь і гідність її громадянина? Рівно в п’ять разів.
Як людям зрозуміти сенс і необхідність реформ, коли, затягуючи паски, вони читають, як кілька їх земляків-мільярдерів за рік «кризи» стають багатшими вдвічі або й утричі. І при цьому чують, що потрібно потерпіти, що все це робиться для їх же блага.
Як повірити у рівність усіх перед законом, коли дрібні й середні фермери витрачають роки, а то й десятиліття для того, щоб оформити свої гектари землі. І бачать, як гостинно відкриваються двері владних кабінетів для заїжджих капіталістів, як миттєво «рішаються вопроси» на користь киян, дніпрян, росіян і ще Бог знає кого. Як вони, чужаки по крові і по духу, забирають місцеві землі, береги, добираються до лісів і водойм.
Можливо, саме в цьому — корінь недовіри, причина прірви, що поглиблюється в українському суспільстві. А без подолання цього негативу неможливо досягти потрібного результату, впроваджуючи навіть найгеніальніші і найдалекоглядніші реформи. Як можна вести за собою народ, котрий тобі не вірить? Так, його можна купити дешевою подачкою на виборах, можна довго дурити обіцянками світлого майбутнього. Це можна робити довго. Але не безконечно. Адже дивитися в корінь люди ще не розучилися.
Соціологічні дослідження, які проводять поважні державні та недержавні інститути, демонструють різний рівень падіння довіри українців до Президента і Уряду. Речники від влади пояснюють це тим, що в Україні відбуваються болючі для більшості реформи. І обіцяють, що через кілька років, а то й десятиліть, українці відчують позитив від сьогоднішніх непопулярних заходів і будуть дякувати Віктору Януковичу, Миколі Азарову і їх команді.
Дійсно, світова історія знає багато прикладів, коли болючі і непопулярні сьогодні реформи завтра приносять покращення життя народу і процвітання державі. І, можливо, сьогоднішня влада керується дійсно благими намірами.
Але якщо глянути «в корінь»? Цікаві висловлювання довелось почути під час сходки жителів села Шевченки. Люди зустрічались із представниками правоохоронних органів. І у вічі говорили їм про несправедливість, яка панує в Україні.
Дійсно, чому коли людина керує незареєстрованим скутером, котрий і зареєструвати практично неможливо, її миттєво оштрафують на 250 гривень? А коли обкурений недолюдок буде принародно катувати і знущатись над беззахисною людиною, йому інкримінують дрібне хуліганство і покарають «аж» на 51 гривню. Відчуваєте різницю? Наскільки державі дорожчий її інтерес за права, честь і гідність її громадянина? Рівно в п’ять разів.
Як людям зрозуміти сенс і необхідність реформ, коли, затягуючи паски, вони читають, як кілька їх земляків-мільярдерів за рік «кризи» стають багатшими вдвічі або й утричі. І при цьому чують, що потрібно потерпіти, що все це робиться для їх же блага.
Як повірити у рівність усіх перед законом, коли дрібні й середні фермери витрачають роки, а то й десятиліття для того, щоб оформити свої гектари землі. І бачать, як гостинно відкриваються двері владних кабінетів для заїжджих капіталістів, як миттєво «рішаються вопроси» на користь киян, дніпрян, росіян і ще Бог знає кого. Як вони, чужаки по крові і по духу, забирають місцеві землі, береги, добираються до лісів і водойм.
Можливо, саме в цьому — корінь недовіри, причина прірви, що поглиблюється в українському суспільстві. А без подолання цього негативу неможливо досягти потрібного результату, впроваджуючи навіть найгеніальніші і найдалекоглядніші реформи. Як можна вести за собою народ, котрий тобі не вірить? Так, його можна купити дешевою подачкою на виборах, можна довго дурити обіцянками світлого майбутнього. Це можна робити довго. Але не безконечно. Адже дивитися в корінь люди ще не розучилися.
1 квітня 2011, 15:48 | Полтавщина | Редакційна
Додати коментар