Вівсянка
Вирішили з дружиною купити вівсяної крупи. І виявили, що в Кобеляцьких магазинах її просто немає. Є лише вівсяні пластівці, малопридатні для приготування класичної каші. Нині кілограм цієї продукції коштує майже тридцять гривень. Повторюється ситуація із сумно відомою гречкою, яка подорожчала у 2011 році втричі. Не менш коштовною стала і «куряча їжа», тобто пшоно. Мова вже не йде про те, щоб вигодовувати ним курчат — самим би наїстися.
Можна сказати, що це не є важливою проблемою. Адже поряд, на полицях тих же продовольчих магазинів, можна знайти варену ковбасу вартістю в ті ж самі тридцять гривень. Звичайно, її, ту ковбасу, і купляє переважна більшість українців. А що? Не варити, не промивати — нарізай шматками та й набивай шлунок. У тому то й справа, що лише набивай. А потім готуй гроші для походу в аптеку чи для відвідин лікаря. Адже те, що доступно українцям фінансово, вживати в їжу принципово не можна. Запитайте про це у будь-якого кваліфікованого і совісного медика. Те ж, що корисно, можуть дозволити собі ледве не аристократи.
І що ми матимемо в середньостроковій та довгостроковій перспективах? А матимемо ми націю хворих і тупих людей. Давно ж було сказано і не мною: «Ми — те, що ми їмо». А ще — п’ємо. Що стало доступнішим для українців по ціні, так це алкогольні напої. Зараз на середню зарплату можна купити набагато більше горілки, аніж в радянські часи, коли нація нібито спивалась.
Тому й не дивно, що на уроках фізкультури мруть діти. А тут ще й наші «мудрі» чиновники приймають рішення про всілякі обмеження на уроках фізичного виховання. Та й хто на ті уроки ходить? Запитайте вчителів про відвідуваність цих занять. Натомість комп’ютерні клуби і пивні бари переповнені підлітками.
Звичайно, було б несправедливо звинувачувати у всіх цих негараздах діючу владу. Вірю і знаю, що у Миколи Яновича, у чиновників на місцях проблем вистачає. І першочергова серед них — віддати борги Міжнародному валютному фонду. І вівсянка та гречка по аристократичній ціні — це не лише їх недопрацювання та прорахунки. Але повернення зелених папірців — це скороминуче сьогодення. А забезпечення нації здоровими продуктами — це вже стратегія.
Можна сказати, що це не є важливою проблемою. Адже поряд, на полицях тих же продовольчих магазинів, можна знайти варену ковбасу вартістю в ті ж самі тридцять гривень. Звичайно, її, ту ковбасу, і купляє переважна більшість українців. А що? Не варити, не промивати — нарізай шматками та й набивай шлунок. У тому то й справа, що лише набивай. А потім готуй гроші для походу в аптеку чи для відвідин лікаря. Адже те, що доступно українцям фінансово, вживати в їжу принципово не можна. Запитайте про це у будь-якого кваліфікованого і совісного медика. Те ж, що корисно, можуть дозволити собі ледве не аристократи.
І що ми матимемо в середньостроковій та довгостроковій перспективах? А матимемо ми націю хворих і тупих людей. Давно ж було сказано і не мною: «Ми — те, що ми їмо». А ще — п’ємо. Що стало доступнішим для українців по ціні, так це алкогольні напої. Зараз на середню зарплату можна купити набагато більше горілки, аніж в радянські часи, коли нація нібито спивалась.
Тому й не дивно, що на уроках фізкультури мруть діти. А тут ще й наші «мудрі» чиновники приймають рішення про всілякі обмеження на уроках фізичного виховання. Та й хто на ті уроки ходить? Запитайте вчителів про відвідуваність цих занять. Натомість комп’ютерні клуби і пивні бари переповнені підлітками.
Звичайно, було б несправедливо звинувачувати у всіх цих негараздах діючу владу. Вірю і знаю, що у Миколи Яновича, у чиновників на місцях проблем вистачає. І першочергова серед них — віддати борги Міжнародному валютному фонду. І вівсянка та гречка по аристократичній ціні — це не лише їх недопрацювання та прорахунки. Але повернення зелених папірців — це скороминуче сьогодення. А забезпечення нації здоровими продуктами — це вже стратегія.
8 квітня 2011, 11:42 | Полтавщина | Редакційна
Додати коментар