Блакитні яйця під червоним прапором

Дивлячись на все те, що нині відбувається в Україні, мимоволі згадуєш часи колишнього СРСР. Надто вже сьогоднішні властьімущі намагаються реанімувати, повернути до життя незмінні атрибути великої радянської імперії. І, як завжди, передають куті меду. Всенародні суботники плавно перетворюються у щоденні трудові повинності. Розчищення посадок обабіч доріг, білування дерев, помпезна, із залученням сотень фотокореспондентів та телеоператорів посадка кількох дерев — все це вже було в нашій історії. Можливо, згідно із задумом найнятих рекламістів, це повинно повернути спокій і впевненість у завтрашньому дні в уми та душі українців. Ще б на прополку бур’янів на поля приватних фермерів відрядити медиків і вчителів, і буде повний комплект. Червоні прапори вже повернулись. Додадуть до них серпів з молотами — і буде вам Радянський Союз.
Якось вся ця радянщина не в’яжеться із не менш показною і помпезною релігійністю нинішньої влади. Всі, як один — в церкві. І в телевізорі, звичайно. По всій країні — білборди з вітаннями до Великодня.
Та чомусь ріжуть очі відверто блакитні, отже й політично коректні, яйця на тих рекламних щитах. І справа навіть не в тому, що великодні крашанки в Україні традиційно фарбують в інші кольори.
Справа в тому, що щоденні дії і вчинки нинішньої, наскрізь капіталізованої і  капіталістичної,  влади надто контрастують із намаганнями зіграти на ностальгії по часах радянського спокою і стабільності.
Згадаймо хоча б дива, які відбулися в стінах не менш «блакитної», аніж яйця, Верховної ради. Там напередодні Великодня, у «чистий четвер» взяв та й воскрес депутат від правлячої партії. Це той, що «прославився», розбившись на своїй машині, вартістю в половину бюджету такого містечка, як Кобеляки. Чоловік загинув, навіть Президент удостоїв його пам’ять своїм співчуттям. А через кілька днів покійний взяв та й проголосував у стінах парламенту.
Що це? Не інакше, як диво сталося. Напевне, в рядах регіоналів з’явився хтось воістину із божественними здібностями, здатний воскрешати. Хто це? Голова фракції Єфремов? Чи знаменитий «диригент» Чечетов? А можливо це все таки взяла гору ота хижацька капіталістична сутність? До результату — за будь-яку ціну, друзям — все, іншим — закон, 300 відсотків прибутку — і немає злочину, на який не здатен капіталіст.
Якось не в’яжуться «народні слуги» на «ламборджині» із червоними прапорами і всенародними суботниками, справжні християнські цінності із «голубими» яйцями.
Можна пофарбувати покійнику губи, можна одягти його в костюм від Бріоні, але живішим він від цього не стане. Як не крути, а часи загальної рівності, на жаль чи на щастя, закінчились. І ніяким шаманством над блакитними яйцями і під червоними стягами їх не повернеш. Надто, коли шамани їздять на «Ламборджині».

Подобається    0