Кому викопав яму суддя Кірєєв?
Сьогоднішня редакційна стаття мала бути б присвяченою поїздці автора до Кракова та порівнянню життя європейців та українців. Та подія, яка відбулась в Україні 11 жовтня, видалася набагато вагомішою та актуальнішою.
11 жовтня 2011 року суддя Печерського суду Родіон Кірєєв, пітніючи та запинаючись, увійшов у сучасну українську історію. Він виголосив вирок колишньому Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко. Сім років за ґратами та півтора мільярди компенсації збитків «Нафтогазу» — що й говорити, покарання дуже серйозне. А вирок дуже суперечливий.
Мало хто вірить у те, що у справі Тимошенко українська Феміда керувалась виключно інтересами правосуддя. Тим більше, що у світі мало прецедентів щодо того, щоб у тюрму саджали за прийняття нехай і неправильного, але політичного міждержавного рішення.
Зараз депутати від Партії Регіонів поспішають заявляти, що вирок Кірєєва означає закінчення епохи Тимошенко. Яка ж у них куца пам’ять! Судимість в Україні не означає закінчення політичної кар’єри. Нехай «регіонали» пригадають (якщо забули) прізвище однієї людини, яка аж з двома судимостями за кримінальними статтями зробила блискучу політичну кар’єру.
А ось небезпечний прецедент для самої себе нинішня влада вже створила. Влада наступна із чистою совістю та розв’язаними руками зможе пригадати їй сумнівні газові та інші угоди, приватизацію, реприватизацію та ще багато всякої всячини. І тоді «саджатимуть» вже нинішніх. А є ж за що, їй Богу, є!
У кінцевому результаті нинішня влада може отримати суттєве погіршення міжнародних стосунків з Європою, США та навіть Росією. На імідж держави «донецьким» то й наплювати. А ось коли рахунки та рахуночки почнуть «заморожувати», то мало не здасться. Адже вкрадено немало.
Додайте до цього ще й невдоволення значної частини суспільства — нехай і дезорганізованих, але багаточисленних прихильників Тимошенко, селян, ціни на продукцію яких катастрофічно падають, пільговиків, яких залишають без державної допомоги. І так далі і тому подібне. От якби Тимошенко посадили в благополучній, не роздраконеній сумнівними «рехвормами» країні, то й вирок би сприймався по-іншому.
А так… «Беркут» поки що успішно справляється з кількома тисячами «юлиних» прихильників. А якщо на вулиці вийдуть десятки тисяч?
11 жовтня 2011 року суддя Печерського суду Родіон Кірєєв, пітніючи та запинаючись, увійшов у сучасну українську історію. Він виголосив вирок колишньому Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко. Сім років за ґратами та півтора мільярди компенсації збитків «Нафтогазу» — що й говорити, покарання дуже серйозне. А вирок дуже суперечливий.
Мало хто вірить у те, що у справі Тимошенко українська Феміда керувалась виключно інтересами правосуддя. Тим більше, що у світі мало прецедентів щодо того, щоб у тюрму саджали за прийняття нехай і неправильного, але політичного міждержавного рішення.
Зараз депутати від Партії Регіонів поспішають заявляти, що вирок Кірєєва означає закінчення епохи Тимошенко. Яка ж у них куца пам’ять! Судимість в Україні не означає закінчення політичної кар’єри. Нехай «регіонали» пригадають (якщо забули) прізвище однієї людини, яка аж з двома судимостями за кримінальними статтями зробила блискучу політичну кар’єру.
А ось небезпечний прецедент для самої себе нинішня влада вже створила. Влада наступна із чистою совістю та розв’язаними руками зможе пригадати їй сумнівні газові та інші угоди, приватизацію, реприватизацію та ще багато всякої всячини. І тоді «саджатимуть» вже нинішніх. А є ж за що, їй Богу, є!
У кінцевому результаті нинішня влада може отримати суттєве погіршення міжнародних стосунків з Європою, США та навіть Росією. На імідж держави «донецьким» то й наплювати. А ось коли рахунки та рахуночки почнуть «заморожувати», то мало не здасться. Адже вкрадено немало.
Додайте до цього ще й невдоволення значної частини суспільства — нехай і дезорганізованих, але багаточисленних прихильників Тимошенко, селян, ціни на продукцію яких катастрофічно падають, пільговиків, яких залишають без державної допомоги. І так далі і тому подібне. От якби Тимошенко посадили в благополучній, не роздраконеній сумнівними «рехвормами» країні, то й вирок би сприймався по-іншому.
А так… «Беркут» поки що успішно справляється з кількома тисячами «юлиних» прихильників. А якщо на вулиці вийдуть десятки тисяч?
14 жовтня 2011, 11:12 | Полтавщина | Редакційна