Бачити ліс за деревами

Бачити ліс за деревами
Козацька громада Полтавщини не могла залишити поза своєю увагою одну із публікацій в минулому номері «ЕХО».
Є така народна мудрість: «За деревами лісу не видно». Значення його наступне: сконцентрувавшись на якихось дрібних чи великих деталях, окремих моментах, не бачити головного, не усвідомлювати суті. Цей вислів, на нашу думку, добре підходить  до статті в «ЕХО» під назвою «Козацький фарс або Армія для дітей».
Говорячи «нашу», маю на увазі всю велику і дружну козацьку громаду Полтавщини. Зізнаюсь чесно, згадана публікація нас, козаків, прикро вразила і навіть образила. На жаль, автор дійсно не зрозумів суті, а зосередився на окремих, на його думку — негативних, моментах. Тому й дозволив собі писати про дійство за участю козаків у такому собі іронічному стилі. І цим самим образив не лише козаків сучасних, а й пам’ять про наших славних пращурів, які з діда-прадіда завойовували ратну славу, боронили від навал чужинців українські землі, ходили із визвольними походами аж під стіни Константинополя. Недаремно ж термін «козацтво» в усіх народів і в усі час асоціювався саме з Україною, а не з якою-небудь іншою державою.
Задовго до нас саме козаки створили гетьманську державу, прийняли першу у світі конституцію, мали своїх сміливих і праведних героїв: Дмитра Байду Вишневецького, Михайла Дорошенка та Петра Сагайдачного, Северина Наливайка та Якова Остряницю. Увесь світ знає і шанує ім’я Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Пилипа Орлика, Павла Полуботка, Івана Богуна та Петра Калнишевського.
Є й серед сучасних козаків зовсім не бутафорські, не «ряжені», як дехто зневажливо вважає, а справжні герої, ті, хто знає, що таке свист куль, і пролив власну кров за малу та велику Батьківщину.
Так у тих же Нових Санжарах перед дітьми та дорослими виступав, посвячував у козачата відставний генерал-лейтенант української армії, прославлений воїн-афганець Леонід Дядюк. Він і зараз носить під серцем бойові осколки. Леонід Олексійович є автором двох солідних книг «Афганський перевал» та «Від терну до калини». А його музей з історії козацтва є одним із найкращих в Україні. Люблячи свою Вітчизну, шануючи пам’ять про її героїв, Леонід Дядюк вступив у лави українського козацтва. Одне лише його ім’я може прикрасити і прославити будь-який рух, будь-яке громадське об’єднання. Тому що на грудях у цього героя — не лише сучасні козацькі відзнаки, а й бойові нагороди. Придивіться уважно до фотографії на обкладинці «ЕХО». Вище всіх орденів пломеніють два ордени Червоної Зірки. І цього чоловіка незаслужено образили і принизили. Так, козаки не приховують свого обурення статтею в «ЕХО». Але вони не збираються судитися, сваритися чи влаштовувати якісь розбірки. На це шкода свого часу і сил. Адже попереду так багато планів щодо втілення в життя добрих справ і намірів. Та було б краще, якби автор разом із козаками зробив хоча б дещицю для встановлення пам’ятників на місці зниклих козацьких сіл Решетили і Кочубеївка, відремонтував пам’ятник загиблим радянським воїнам у селі Судівка, відновив дві палати новосанжарської центральної лікарні. Та й на Хортицю можна з’їздити, тренувальні табори юних козачат відвідати. Та й побачити, як молоді українські хлопці гартують тіло й дух, вчаться любити і захищати Україну. Чи було б краще, якби наші юнаки та дівчата всі йшли в «готи», «Емо», «металісти», «панки» та іншу чужоземну нечисть? Щоб пили горілку та кололись у парках та скверах? Думаю, це риторичні запитання.
От бачте, не всім подобається, що у козаки приймають жінок та дівчат. Чи й не знавці козацької історії, чи й не ортодоксальні шанувальники традицій Запорізької Січі! Так, на тій Січі жінок та дітей не було. Але ж майже півтисячоліття з тих часів минуло! Не можна ж у сучасному світі жити виключно за законами шістнадцятого століття. Так можна добалакатися і до повернення до дерев’яної сохи чи рала. Ми не приховуємо, що приймали і приймаємо у козаки жінок та дітей. І робитимемо це й надалі. Нехай через це українці залучаються до патріотичного руху. Нехай наші діти ростуть козачатами, а не потерчатами.
Знають і не приховують козаки й деяких негативних фактів у своїй історії та сучасності. Так, є у козацькому русі випадкові люди, є й перевертні, є й такі, котрі, крім ходи на Покрову та розпиття горілки, ні на що не здатні. Але де немає недоліків, хто застрахований від помилок та лукавих людей? На сонці й то є плями.
Та ще раз повторюся: не з війною, а з миром ідуть козаки. Нам не потрібні скандали і «розбірки». Але й ображати себе не дозволимо нікому. Тому й пропонуємо всім авторам та співробітникам «ЕХО» активніше цікавитися козацьким життям, частіше висвітлювати його на сторінках тижневика. Тоді й побачать журналісти і донесуть до всієї громади справжню суть нашого козацького руху. І любитимуть та шануватимуть козаків і на Кобеляччині з Новосанжарщиною, як люблять та шанують у всій Україні. Та що там в Україні! Нас знають і поважають і в Росії, і в Білорусії, і у Грузії, Болгарії та Казахстані. Тому що ми справжні, не бутафорські, ми — патріоти, і наша хата — не  скраю.
Так є, так було і так буде. А всім скептикам бажаємо розкрити очі і побачити ліс за деревами.

Автор: Микола ГАРАЖА, начальник штабу Полтавського козацького гвардійського корпусу Міжнародної Академії Козацтва
28 жовтня 2011, 11:56 | Кобеляки | Суспільство



1. New York / 29 жовтня 2011, 07:47 Цитувати
Тому й пропонуємо всім авторам та співробітникам «ЕХО» активніше цікавитися козацьким життям, частіше висвітлювати його на сторінках тижневика.

Ну да. Щоб кожен тиждень писати правду про козаків, які окрім створення совкового пафосу навколо двох палат та кількох пам’ятників, ніхерушечки корисного не роблять.
Нічого вам на журналістів ображатися, панове. Вони достойно пишуть про те, що бачуть навколо. Про те, що немає у вас ніякого "лісу". І схоже, читачі в більшості з ними згодні. Дивно, чи не так?
2. Микола Гузченко / 30 жовтня 2011, 12:05 Цитувати
Ненормативна лексика
5. KING пише:
«Прошу зацінити фан-арт: »

У козаків на конях ніхрена орденів немає. Погано воювали, на відміну від козацюг в мундирах.
3. Тарас / 31 жовтня 2011, 18:18 Цитувати
Для діда Панаса. При переписуванні списку козацьких організацій не замітив скільки їх ? Не подумав скільки козаків в цих організаціях ? Не виникло питання чому вони не об,єдналися в одну організацію ? Чому в 1929 році при перепису населення близько 30-и відсотків вказали свою національність КОЗАК, Чому у твоєму паспорті відсутня навіть графа "національність" Вилизуйте є....ську с..ку і радйте що ви хахли, що ви бидло без минулого і без майбутнього. На жаль не думаєте! бо думати нічим. Легше іржати, як коняка, бо в неї теж мозку майже нема. Дуже малий відсоток до маси тіла.
4. KING / 1 листопада 2011, 00:04 Цитувати
7. Тарас пише:
«не знають і не хочуть знати ні історії, ні традицій ні сучасних козаків»

Сучасні козаки, про яких іде мова, не мають нічого спільного з історією козаччини, з традиціями козаччини (окрім вигукування слів "Будьмо, гей!" коли піднімають чарку). Про це вже говорили.

8. Тарас пише:
«Чому в 1929 році при перепису населення близько 30-и відсотків вказали свою національність КОЗАК»

Це не має аж ніякого відношення до сучасних розцяцькованих пафосних парадів, які влаштовують сучасні розцяцьковані козаки.

Якщо в нашій країні роздають звання полковників за пофарбовані дві палати в лікарні то грош ціна такому званню!
Я також, бувало, робив суспільну роботу за спасибі, але через це я чомусь не одягаю мундир, не начеплюю на себе 5 кілограм медалей, погони генерала і не приймаю 5-класників в "кінгенятки". Бо це - пафос!.. Просто пафос, який окрім осуду та насмішок нічого не викличе. Чого ж ви ще чекали?

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.