Не бройлери ж…
Якщо хтось не помітив, то акцентую: сталося те, про що так довго говорили, мріяли і вимагали. А якщо зовсім конкретно — відбулося розділення газети «ЕХО». Тобто, із минулого, 431-го номера «ЕХО» має дві повноцінні версії — кобеляцьку і новосанжарську. Вже кілька років деякі незадоволені читачі в запалі провінційного патріотизму кричали і бурчали: «Не потрібні нам ті Санжари!» або навпаки «Навіщо нам читати про Кобеляки!»
А ми не втомлювались відповідати: «Почекайте, все буде, випустимо дві, а можливо й три окремі газети». І врешті-решт, не так швидко, як прагнули, але випустили. Та й неможливо це було швидко зробити. Ми ж не бройлери, які на хімічних добавках за півтора місяці виростають. І спонсорів, меценатів, почесних президентів у «ЕХО», слава Богу, не було й немає. Краще без них — потихеньку, без ривків, на свої, на кровні розвивати і вдосконалювати газету. З «ними», як відомо, швидше і легше. Але ж за все платити доводиться, у даному випадку — свободою.
Хоча особисто я вважаю (дозволю собі «якнути»), що читачі, які цікавитимуться виключно новосанжарським чи кобеляцьким «ЕХО», багато втратять. Кобелячани не читатимуть цікаві статті Володі Паршевлюка, а новосанжарці — наші. Та нічого, запит на розділення газет ми задовольнили, а там нехай люди самі вирішують. Тим більше, що в мережі Інтернет можна й надалі читати і кобеляцьке, і новосанжарське, і царичанське «ЕХО». Так, так, працює наша газета і в Царичанському районі. Не всі кобелячани знають, але вже більше року друкується обмежений тираж спеціального випуску з ексклюзивними царичанськими новинами. Дай, Боже, дожити і до окремого приорільського «ЕХО». Знову ж, потихеньку, помаленьку, без спонсорів і меценатів.
Звичайно ж, зовсім без новосанжарських матеріалів ми поки що обійтися не можемо. І обкладинка у газети — єдина для всіх версій. І якщо обкладинка в кінці-кінців стане різною для Санжар і Кобеляки, то спільні статті залишаться. Є ж чимало людей, яким цікаво, що відбувається у сусідньому районі. І теми є однаково цікаві як кобелячанам, так і новосанжарцям.
Так що сталося — розділилися. Читайте, пишіть, робіть зауваження. Хваліть і критикуйте. Ну й передплачуйте, звичайно! Картоплю викопали, городи зорали, можна й почитати.
А ми не втомлювались відповідати: «Почекайте, все буде, випустимо дві, а можливо й три окремі газети». І врешті-решт, не так швидко, як прагнули, але випустили. Та й неможливо це було швидко зробити. Ми ж не бройлери, які на хімічних добавках за півтора місяці виростають. І спонсорів, меценатів, почесних президентів у «ЕХО», слава Богу, не було й немає. Краще без них — потихеньку, без ривків, на свої, на кровні розвивати і вдосконалювати газету. З «ними», як відомо, швидше і легше. Але ж за все платити доводиться, у даному випадку — свободою.
Хоча особисто я вважаю (дозволю собі «якнути»), що читачі, які цікавитимуться виключно новосанжарським чи кобеляцьким «ЕХО», багато втратять. Кобелячани не читатимуть цікаві статті Володі Паршевлюка, а новосанжарці — наші. Та нічого, запит на розділення газет ми задовольнили, а там нехай люди самі вирішують. Тим більше, що в мережі Інтернет можна й надалі читати і кобеляцьке, і новосанжарське, і царичанське «ЕХО». Так, так, працює наша газета і в Царичанському районі. Не всі кобелячани знають, але вже більше року друкується обмежений тираж спеціального випуску з ексклюзивними царичанськими новинами. Дай, Боже, дожити і до окремого приорільського «ЕХО». Знову ж, потихеньку, помаленьку, без спонсорів і меценатів.
Звичайно ж, зовсім без новосанжарських матеріалів ми поки що обійтися не можемо. І обкладинка у газети — єдина для всіх версій. І якщо обкладинка в кінці-кінців стане різною для Санжар і Кобеляки, то спільні статті залишаться. Є ж чимало людей, яким цікаво, що відбувається у сусідньому районі. І теми є однаково цікаві як кобелячанам, так і новосанжарцям.
Так що сталося — розділилися. Читайте, пишіть, робіть зауваження. Хваліть і критикуйте. Ну й передплачуйте, звичайно! Картоплю викопали, городи зорали, можна й почитати.
11 листопада 2011, 19:57 | Кобеляки | Редакційна